Досліджую феномен лідерства військовослужбовців понад 15 років і щоразу відкриваю нові його аспекти. На початку мав дискусії з багатьма офіцерами “старої радянської школи”, які повністю ігнорували лідерство і доводили мені те, що будь-який командир – вже апріорі є лідером. Це іншомовне поняття принесено від англо-саксів і ментально нам чуже. І навіщо “мутити” мізки людям, якщо єдиноначалля, субординація і наказ командира (“каманда дадєна – дєрєвня взядєна”) в армії – це головне. А твоє лідерство тільки підриває ці принципи.
Насправді це не так. Буду розривати шаблони, тому що статус посади і можливість віддання наказів – це не означає автоматично мати повагу і їх безумовне виконання. Лдіерство спонукає до здобуття авторитету і успішного командування підрозділом. Наприклад, командир без авторитету не є лідером. Військовий лідер – це завжди авторитетна людина. Але будь-який авторитетний військовослужбовець не завжди є військовим лідером. Лідерству можна навчитися. Чим більше військових лідерів, а не тільки одних командирів і начальників – тим сильніша армія. Ними необхідно стати кожному – від солдата до генерала. Однак, ідеальних військових лідерів не існує... Це лише поодинокі приклади цього феномену.
Чи достатньо військових лідерів в нашій Армії?
Ви зможете знайти хоч одне слово “лідер” у Статутах ЗСУ?
Логіка “радянської і пострадянської” школи підготовки сержантів і офіцерів така: “Якщо в Статутах цього слова немає, тоді навіщо бути взагалі лідером?”
Але я маю сумніви чи знайдете ви слово “лідер” і “лідерство” в новому проекті Статуту ЗСУ.
Місія військовослужбовця будь-якої категорії Збройних Сил України – захищати українську націю від агресора. Місія військових лідерів: морально, психологічно, професійно готувати себе і підлеглий особовий склад до виконання завдань за призначенням, згуртовувати його і вести за собою до визначеної мети.
Індивідуальна лідерська здатність військовослужбовця будь-якої категорії – критично оцінити реальний стан речей; чітко усвідомити існуючі загрози та наявні можливості; залучити необхідні ресурси, визначити шляхи і способи їх використання; застосувати ефективні внутрішні комунікації; надихнути та вмотивувати особовий склад до виконання визначених завдань; досягти очікуваних результатів та сприяти розвитку й удосконаленню бойової спроможності кожного окремого військовослужбовця та підрозділу загалом – всі ці завдання передбачають формування і прояв військового лідерства.
Сократ першим висунув ідею про те, що лідерство – це доля тих, хто знає, що робити в даній ситуації. Відповідно, тому, хто керує іншими, необхідні ґрунтовна теоретична підготовка і досвід. Люди підкоряються тому, хто знає. Але знання – це ще не все, що потрібно справжньому лідеру. Як писав Ксенофонт, хороший лідер направляє, показує приклад, поділяє разом зі всіма труднощі і завойовує їхню підтримку, тобто авторитет. Лідер повинен вміти добиватися поваги, не прагнучи популярності.
Існує різниця між функціями управління (адмініструванням, плануванням, мотивацією, координацією, контролем) і лідерством. Хороший лідер вміє робити всі ці справи але завжди виходить за їх межі. Він знає, як завоювати підтримку інших людей для виконання поставленого завдання.
Лідер у буквальному сенсі – це не завжди людина, що йде попереду. Від лідера чекають, що він вкаже шлях, буде зберігати єдність команди і турбуватися про кожного підлеглого під час виконання спільних завдань.
На відміну від командира (начальника, шефа) слово “лідер” не має ієрархічного відтінку, так як лідер і ті, хто йде за ним, знаходяться на одному рівні, вони рівноправні. Наголосимо, що європейці, чиї мови не мають етимологічної концепції лідерства, – особливо французи та іспанці – не так давно запозичили слово “лідер” з англійської мови.
Наведемо приклади трактування слів “лідер” і “лідерство” з деяких джерел. Наприклад, у “Словнику іншомовних слів”: лідер (англ. leader < lead − вести, керувати) − той, хто користується найбільшим авторитетом у якомусь колективі.
Великий тлумачний словник сучасної української мови трактує: лідер − той, хто посідає провідне місце серед інших, подібних. Лідерство: 1. Становище, обов’язки, діяльність лідера. 2. Першість у чому-небудь.
Лідерство – це процес, за допомогою якого певні члени групи мотивують і ведуть її за собою, зазначає Д.Майєрс у своїй “Соціальній психології…”
Тут доречно також процитувати слова Поля А.Страссмана: “Чим швидше ми рухаємося, тим далі попереду маємо шукати орієнтири, що нас спрямовують у майбутнє. Вміння обрати правильні орієнтири − це і є лідерство”.
Близькою до значення англійської мови є метафора лідерства, що має глибоке значення, – пастуха та його стада. І Гомер, і Сократ використовували її, щоб підкреслити, що лідер повинний задовольняти потреби своїх людей і показувати напрямок руху групи.
Образ пастуха і стада не завжди прийнятний, коли мова йде про лідера, який керує людьми. Досить різні речі і розуміння дій. Але сутність лідерства не змінюється у зв’язку з тим, що в людей є ТРИ КОЛА ПОТРЕБ, що задовольняються у будь-якому суспільстві або професійній спільноті, зокрема й військовій.
По-перше, людям завжди необхідно знати, куди вони рухаються, знати їхнє спільне завдання.
По-друге, вони повинні бути об’єднані і згуртовані в команду (групу).
По-третє, в команді (групі) повинні задовольнятись індивідуальні потреби кожного її учасника.
Указані види людських потреб не треба розглядати окремо одна від одної, оскільки вони пересікаються, викликаючи іноді в людини як позитивні, так і негативні ефекти. Наприклад, треба зважати на те, що іноді потреби індивідуума можуть суперечити спільним завданням, які треба виконати групі.
Ця модель потреб людини має один недолік: вона статична. Процес взаємодії з людьми завжди динамічний. Це постійний зв’язок між потребами людей, ними самими та їхніми лідерами або керівниками, командирами, начальниками в межах професійного середовища, зокрема військового. Зміни у ньому завжди перетворюють відносини лідера і його послідовників, іноді кардинально.
Коли ви прагнете бути військовим лідером, дуже важливо “стояти твердо на землі” і не відриватись далеко від образу лідера як людини, що вказує шлях, об’єднує і згуртовує людей у команду, заохочує їх прикладом і словом продовжувати рухатись за напрямком, не зважаючи на труднощі і небезпеки на шляху.
Команду можна порівняти з чітко налагодженим механізмом, усі частини якого ідеально підігнані одна до одної. Так злагоджено діяла під керівництвом Олександра Великого грецька армія. Якими б тяжкими не були обставини, вона була спроможна наносити поразку більшим арміям. Ключем до успіху була єдність дій.
Давні греки були індивідуалістами. Крім задоволення основних потреб своїх воїнів – їжа і вода, безпека, сім’я – Олександр міг також гарантувати, що кожному буде забезпечено особисте визнання його заслуг. Він пам’ятав імена хоробрих воїнів і мотивував інших стати кращими.
Пропоную вам свої визначення понять "військовий лідер" і "військове лідерство".
Військовий лідер – це авторитетна особа, якій військовий підрозділ (бойова група, команда) за будь-яких обставин надає право приймати важливі для нього рішення, що відповідають інтересам і визначають напрям та характер його діяльності. Військовий лідер здатний забезпечити успішне виконання завдань, згуртовувати особовий склад для злагодженої бойової роботи, максимально задовольняти індивідуальні потреби військовослужбовців і вести їх до досягнення поставленої мети.
Лідерство військовослужбовця – процес неформального впливу на особовий склад на основі чіткого формулювання мети, визначення способів її досягнення, ефективної внутрішньої комунікації, мотивації до дії під час підготовки і виконання поставлених завдань, забезпечення механізмів вдосконалення бойових спроможностей, інтегрального розвитку і згуртування особового складу в єдину команду.
На завершення наведу чудові судження капелана отця Андрія Зелінського “Душа армії – це лідерство. Вміння виконувати визначені завдання в непростих умовах, бути орієнтованим на результат і цілеспрямовано діяти в безладі, долаючи стрес, вміти організовувати та впливати на цілий підрозділ, у першу чергу власним прикладом. Так можна турбуватися не лише про власне, а й про спільне добро. Ця відповідальність сьогодні має неабияке значення для українського суспільства….
Важливо, щоб кожен, хто потрапляє в Збройні сили, виходив звідти кращою людиною, щоб краще розумів масштаб відповідальності за своє життя і за життя своєї країни.
Взагалі в житті людини завжди є два базових сценарії – ми можемо прожити його як заручники власного життя або ж як його командири.
Заручниками власного життя стаємо тоді, коли скрізь бачимо лише обмеження, “зради”, суцільні поразки і безпорадно скиглимо, що світ не такий, як нам хотілося б. Командири власного життя бачать усе те ж саме, але не лякаються, ставлять перед собою конкретні цілі та власними зусиллями їх досягають, не бояться праці над собою, а відтак усвідомлюють, що їхнє життя та життя нашої країни – у їхніх руках.
Тому один із найважливіших уроків, якого мають навчати у війську, – приймати правильні та вчасні рішення, брати на себе відповідальність за іншого, бути командиром власного життя, а не його заручником….
Ми живемо в час, коли в серці кожного українця має народитися ВОЇН”.
https://vybory.pravda.com.ua/articles/2018/10/31/7149775/
Я дозволю собі продовжити цитату отця Андрія: а з ВОЇНА – ЦІННІСНИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ЛІДЕР.
Далі буде.
Підписуйтесь на мій Телеграм-канал:
https://t.me/OlegBoikoMilitaryLeaderSMARTbook
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma