Чи все, що відбувається в Усесвіті, є детермінованим (наперед визначеним)? Довгий час більшість вчених вважала, що саме так. Особливо вони були в цьому впевнені у 18, 19-му століттях завдяки успіхам аналітичної механіки. Навіть процес мислення вважався детермінованим, як результат фізичних процесів у людському мозку. Детермінованість процесів мислення означала також, що людина не має свободи вибору, тобто свободи волі. У 20-му столітті все ж виникли деякі сумніви щодо напередвизначеності в деяких процесах неживої природи. Ці сумніви знайшли собі місце, наприклад, в теорії катастроф. Якщо ж причинно-наслідковий зв'язок може перериватися в деяких процесах неживої природи, то логічно припустити, навіть без релігійного підходу, що він може перериватися також і в фізичних процесах, що протікають в мізках людини. Звідси й до визнання свободи волі один крок. Що ж до релігій – не беруся сказати про всі, але в християнських віровченнях існує великий спектр поглядів на свободу волі й детермінізм. Але навіть крайній погляд цього спектру визнає свободу волі людини, принаймні у виборі між добром і злом. Словом, і в наукових теоріях, коли йдеться про випадкові процеси, і в релігіях, коли йдеться про свободу волі, завжди виникає необхідність якось узгодити їх з причинно-наслідковим зв'язком або детермінізмом. За декілька тисячоліть (мабуть, починаючи з Арістотеля) було запропоновано немало красивих і розумних розв'язків проблеми узгодження детермінізму зі свободою вибору (свободою волі). Одна біда – перевірити їх неможливо. Та зрештою це стосується всіх філософських тверджень. Проте на початку (ближче середини) минулого століття фізики запропонували дивну теорію – теорію Мультивсесвіту. Суть її в тому, що Всесвіт, начебто, насправді є Мультивсесвітом, який складається не тільки з нашого Всесвіту, але й з величезної (можливо нескінченної) кількості інших всесвітів, деякі з яких подібні до нашого, а більшість – дуже відмінні. Кожен Всесвіт у свою чергу породжує нові всесвіти кожного разу, коли відбувається квантовий вибір, зокрема, якщо Ви у своєму Всесвіті між білою й чорною сорочками вибрали білу, це означає, що водночас в іншому Всесвіті, який відділився від вашого в момент вибору, інший Ви в той же момент часу вибрав чорну. І жодним чином не можна дізнатися, який Всесвіт (і який Ви) є оригіналом, а який копією. Вважалося, що хоч це і фізична теорія, а не філософське вчення, перевірити її теж неможливо. Але недавно австралійський фізик Ховард Уйсмен разом з американськими колегами, зокрема Майклом Холлом, висунули ідею, як можна перевірити існування паралельних всесвітів.
Теорія Мультивсесвіту може нам надати ще один варіант узгодження детермінізму зі свободою волі, тобто усунути суперечність, що існує між ними. Отже, до великої кількості розв'язків згаданої проблеми можна додати ще один, який на відміну від попередніх, схоже, можна буде колись перевірити експериментально. Розгляньмо на дуже спрощеній моделі, як теорія Мультивсесвіту дозволяє примирити детермінізм зі свободою волі (вибору). Людство в нашій моделі Мультивсесвіту нехай буде представлене лише однією людиною Л, час існування Мультивсесвіту складатиме всього чотири елементарні (неподільні) інтервали часу. Назвемо їх корпускулами часу (в комп'ютерних моделях час, як і відстань, дискретні). Все, що може Л робити в нашій моделі – це вибирати між чорним і білим. Нарешті, початковою умовою моделі нехай буде вибір білого. Могло би бути й вибір чорного, суть від того не міняється. Схему всіляких виборів через кожну корпускулу часу показано на рисунку 1.
Рисунок 1. Мультивсесвіт через чотири корпускули часу
В нульовий момент часу, коли ще не виникла перша його корпускула, Мультивсесвіт складається лише з одного Всесвіту, в якому існує одна людина. Після виникнення першої корпускули часу перед людиною Л виникає необхідність вибору між білим і чорним. Вона вибирає. Але тут увага! В цей момент Усесвіт, до якого належить людина, подвоюється. Мультивсесвіт тепер складається вже з двох ізольованих один від одного Всесвітів, кожен з яких є точною копією іншого й у кожному з яких існує своя людина Л, точна копія людини Л з іншого Всесвіту, крім одної єдиної деталі – якщо в першій копії Всесвіту перша копія Л вибрала чорне, то в другій друга – вибрала біле або навпаки. Все інше як у двох Всесвітах, так і у двох людинах Л збігається, а вибори були зроблені в момент подвоєння, так що нема сенсу виясняти, де копії, а де оригінали. Після виникнення другої корпускули часу кожна людина Л в кожному Всесвіті знову має зробити вибір між білим і чорним. Реалізуються обидві можливості кожного вибору, й всесвітів стає вже чотири. Аналогічно після третьої корпускули всесвітів стає вісім, а після четвертої – шістнадцять із вісьмома і шістнадцятьма копіями Л відповідно. Взагалі, якщо буде n корпускул часу, то кількість усесвітів N і відповідно копій Л буде визначатися формулою
Якщо трохи ускладнити модель і вважати, що людство складається з двох осіб Л і Л, то, щоб охопити всю множину можливих їх виборів, мусимо кожному вибору, що зробить Л, поставити у відповідність всю множину виборів Л або навпаки. Отже, якщо n=4, то кількість усесвітів, що утворяться всілякими виборами двох осіб, становитиме
У загальному випадку, якщо людство складатиметься з m осіб, а час існування Всесвіту з n корпускул часу, кількість усесвітів, з яких складатиметься Мультивсесвіт, визначатиметься формулою
На рисунку 2 показані долі людини Л в деяких усесвітах, що належать Мультивсесвіту, схема якого представлена на рисунку 1.
Рисунок 2. Долі людини в окремих усесвітах
Як бачимо, в кожному Всесвіті, що взятий окремо, вибору для людини Л не існує, бо вона прямує чітко визначеним шляхом, який називають Фатумом, Роком і т.п. Так для Всесвіту №7 людина прямує від початкового білого до чорного, потім до білого, ще раз до білого і завершує чорним, без варіантів. Отже, Свободи волі в межах одного Всесвіту не існує. В межах Мультивсесвіту із 16 всесвітів людина Л (а після першого вибору вже кожна її копія) може вибирати між 16-ма варіантами своєї долі. Тобто кожна копія, рухаючись від початку до кінця моделювання, має свободу вибрати один із 16 маршрутів цього руху ціною свого подвоєння після кожного вибору, але кожен із 16-ти маршрутів сам собою залишається точно визначеним і незмінним, хоча для множини всіх копій Л (назвемо її мультилюдиною) свободи вибору не існує, бо доля призначає мультилюдині пройти всі наперед визначені маршрути. Кожен вибір окремої людини Л змінює не лише маршрут, але й саму людину, так що, чим далі розходяться копії Л, тим більше вони різняться між собою, набуваючи окремішні індивідуальні риси.
А що як m людей Л (i=1..m) вибиратимуть не з двох, а з k варіантів? Тоді згідно з правилами комбінаторики формула (2) заміниться формулою (3):
Тепер від математики перейдімо до релігії. Якщо формальному досі вибору між білим і чорним надати моральний зміст вибору між добром і злом, то на рисунку 1 перед нами "виросте" дерево пізнання добра і зла [Буття, 2:9]. Мультилюдина Л через чотири корпускули часу своїми виборами в різних всесвітах охопить всі можливі в нашій моделі Мультивсесвіту комбінації добра і зла, тобто вповні пізнає добро і зло. У Всесвіті №1 Л вибиратиме тільки зло і тому стане його уособленням (або інакше, уособленням гріха), а в Усесвіті №16 людина Л вибиратиме тільки добро і стане святою. В усіх інших всесвітах копії людини Л вибиратимуть як добро, так і зло у різних пропорціях, отже це будуть більш-менш помірковані копії.
А як же свобода волі? Ми уже з'ясували, що в кожному окремому Всесвіті її не існує. Але поки людина в дорозі, тобто живе, вона не прив'язана до одного конкретного Всесвіту. З кожним вибором вона фактично вибирає собі новий Всесвіт, тобто людина вибирає свій життєвий шлях із 16-ти можливих варіантів, а це вже свобода вибору, отже й свобода волі. Звичайно, вибір лише із шістнадцятьох варіантів шляху – це швидше ілюзія свободи волі, але якщо уявляти собі все довшу й довшу послідовність корпускул часу (
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma