Enigma Enigma

Ігор Бондар-Терещенко

2024-08-05 06:48:10 eye-2 4208   — comment 0

T FOR 2

Марія сиділа в кафе, очікуючи на Курта. Той, не розбираючи дороги, а зважаючи лише на манівці, влетів, роздягаючись на ходу. «Залиш хоча б краватку», – докинула дівчина солі. «Дякую, мені без цукру», – відказав Курт офіціянтці, яка кинулась допомогати з краваткою. Годинник у кутку задоволено цокнув.

– Ну-с, – мовив Курт, роззираючись по стінах, де Харків на фотах кокетував із минулим століттям. – Що будемо ліпити?

Хвилину тому зліплений з мармеляди собачка глипнув на хазяйку. Марія облизала пальці й мовила: – Горбатий міст уже готовий, а мій песик хоче пити.

– Я можу напоїти голуба з рота, але пити цикуту на брудершафт мені вже набридло, – скривився Курт.

Песик показав на мигах Марії, щоби та доліпила йому рота, аби гавкнути на нахабу.

- Нано, ну-ну! – насварила дівчина солодким пальчиком. Таким солодким, знаєте…

– Цитрина? – перепитав юнак, напоївши голуба.

– Помаранч, – прошепотіла Марія, намагаючись не торкатися Куртової краватки.

– Тоді Нану загорніть нам, будь ласка, із собою, – попросив нахаба, відволікшись на хвильку від цикути.

- З ким саме? – перепитали офіціянтка з годинником.

– З минулим століттям, – усміхнулась Марія.

- І, якщо можна, без кокетства, – уточнив Курт.

 

Ілюстрація: Марія Козиренко

Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma