Хор виходить, танцюючи в ритмі румби. На сцену, вальсуючи, випливає піп Варрава. Галантно вклонившись мадам Пазор і прийнявши від неї конверт із щільного паперу, служитель культу вручає поетці пудову воскову свічку, яку приймає і забирає за лаштунки Герасим. Підійшовши до рампи, піп страшенно кричить у зал, немов старообрядець часів Петра Першого з амвона.
Піп Варрава:
- Дик, евон, людіє! До вас звертаюсь!
Прислухайтеся, падли, інакше вб'ю!
Послухайте, про що мадам Пазор нас повчає,
Як би кожному вручає по рублю!
(співає мерзенним козлітоном):
- Людям лишь честнейшим
Удачу Бог подаст.
И душам их милейшим
Он по вере воздаст.
Активно человек себя изучает,
Да только Господь ему долю вручает.
Она златокудро, пышно ветвится,
Коль с Богом он в сердце роднится.
Зарей Бог согревает –
Расцветаешь душой.
Он надежду вселяет
И в наш рай неземной.
От века к веку личность шагает.
Мудрость свою без конца умножает.
Уже много миль она отсчитала,
А совершенства еще не познала.
Радость здравием ласкает
И нас в омут не бросает,
Если с Господом идем,
Его Заветами живем.
Знову починає кричати, як оголошений, трагічно звиваючись усім худим тілом, звертаючись до мадам Пазор.
Піп Варрава:
– О, що за штиль!
Проте Давид порівняно з Вами –
Лише жалюгідний попсовик!
А тут – яка мудрість
Укладена в добірному вірші!
Ні, треба писати до Константинополя,
Щоб включили Вашу творчість до Псалтиря!
Мадам Пазор зніяковіло колупається нігтем мізинця у своїх діамантах, всім виглядом зображуючи скромність. Піп Варрава прямує до свого місцю. Незабаром звідти лунає тріск пакету, що розривається, і ні з чим іншим не порівнянне шарудіння асигнацій, що перераховуються.
На сцену, під звуки «Ламбади», висувається хор, здійснюючи необхідні у цьому танці рухи тіла, щільно вишикувавшись в стилі «лєтка – єнька». Попереду, як капельмейстер з бунчуком – диригентка з надкусаною палкою сервелату. Співаки знову шикуються за роялем. Широко та огидно роззявляючи пащеки та бризкаючи слиною, вони починають горланити під енергійні помахи ковбасою на мотив «Слався» з опери Глінки «Життя за царя» (за радянських часів – «Іван Сусанін»).
Хор (реве а-капелла):
- Слався, слався, мадам Пазор,
Слався, пестячи кожен погляд,
Ваші противники - просто нісенітниця,
Заспіваємо ми анахвему їм на ганьбу!
Хор повторює це вісімнадцять разів, після чого затихає. У роялі тихо гудуть потривожені струни. Піднімається 2-й критик і кричить фальшивим тенором, як бордельний зазивала.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma