Всі ждали пришестя Трампа з надією, що він таки зупинить безумство російської орди. Будували різні схеми. Але очікування обернулися ще більшою тривогою…
Ілюзії надії розвалюються і з’явилась безнадія? Спробуємо, вже вкотре, розібратися в ситуації аби остаточно позбавити себе ілюзій. І сприйняти об’єктивну реальність.
Переглянемо проблему з дикою російською ордою.
Російське суспільство фактично розділене на дві частини. Одна частина росіян, які і є власне імперцями, перебуває під впливом стійкої ілюзії "зберегти російську імперію за будь-яку ціну". Тією само "будь-якою ціною" є друга частина населення.
Крім етнічних росіян, друга частина населення імперії утворює конгломерат різних народів, які в різні часи потрапили в склад імперії. Але! Саме етнічні росіяни і не тільки імперці, розселені на гігантських просторах імперії, цементують цей конгломерат. Якими засобами?
Психологічний тиск на людину з моменту її народження. Силовий тиск оточення впродовж життя людини. Освіта в загальних рисах з наративами "воно тобі в житті не знадобиться". Ставка на "емоційний інтелект", в рамках якого знання і досвід зовсім не потрібні. І саме ці складові породжують особливості російського суспільства. Серед яких – фаталізм.
Фахівці стверджують, що в основі російської генетичної структури лежить фаталізм. Фаталізм «це як сценарій фільму, де кожна подія і вибір уже написані, і ми, як актори, просто відіграємо свої ролі, не здатні впливати на головний хід подій» https://termin.in.ua/fatalizm-fatalist/
Тобто, фаталізм – це спосіб сприйняття реальності, який успішно передається із покоління в покоління. Ця ілюзія життя успішно експлуатується імперцями в рамках тієї само "будь-якої ціни".
Ще раз звернемо увагу на таку особливість ілюзії фаталізму, як «заздалегідь прописаний сценарій, за яким всі живуть». Тобто, якщо в це розуміння вписати, що "хтось повинен постійно дбати про тебе (держава, цар, барін – не важливо)", то з’являється можливість постійно експлуатувати фаталістів.
Вважається, що всі ілюзії потребують постійної підтримки ззовні. Для цього використовуються різноманітні ЗМІ, які й розповсюджують інформацію від "центра прінятія рєшєній". Тобто, для пропаганди імперських наративів...
Однак, активні пропагандистські кампанії мають кілька побічних ефектів.
Перший. Необхідно пам’ятати, що будь-яка пропаганда – це інформація. Нехай спотворена, але інформація. А головна властивість інформації – це формування реальності.
Звідси, спотворюючи інформацію, пропагандисти тим само спотворюють реальність навколо себе. І виникає нова ілюзія вже в самих пропагандистів – ілюзія контролю… Тобто, пропагандисти самі занурюються в ілюзорний світ…
Другий побічний ефект постійного життя під тиском пропаганди – з часом вмикається генетична недовіра до всього, що чуєш («Лучше один раз увидеть, чем десять раз услышать»; «Простота хуже воровства»; тощо). Недовіра – це одна із захисних реакцій психіки людини від стороннього впливу.
Але! Недовіра до отриманої інформації не захищає від ілюзії фаталізму! А навпаки, поглиблює фаталізм. І людина остаточно занурюється в ілюзорний світ, в якому всі навколо – це вороги. В цьому ілюзорному світі єдине, що допомагає виживати під пресом фаталізму – це алкоголь.
У російському виконанні вживання алкоголю – це особливий ритуал. І цей ритуал виконується не в бур’яні за сараєм, а в тісній компанії. Бажано посеред двору. Тут головним є не кількість і якість закусок, а об’єм алкоголю посеред столу. І повільна розмова. Після третьої рюмашки. І спогади. Барвисті спогади, в яких ницість розмальовується до героїчного стану… І затяжна "душевна" пісня…
Тобто, по своїй природі росіяни не вибагливі до їжі. А гурмани (трапляються такі серед росіян, особливо в середовищі імперців) завжди знайдуть спосіб урізноманітнити своє меню.
Отже, холодильник не є засобом потужного впливу на свідомість росіян. Росіяни можуть навіть не помітити зникнення холодильника.
Тут потрібен телевізор. Бо саме телевізор в сучасних реаліях підмінює не священника, а кадило. Бликуче кадило з димком, яке маятником гойдається перед очима...
Вже не пропаганди, в яку росіяни й самі не вірять, бо не довіряють нікому. А для задоволення ілюзій. Для переконання, що про тебе не забули, що порядок підтримується, що ворогів чи порушників порядку буде знайдено і достойно наказано. Що все прописано і що за тебе все зроблять. Поки ти дивишся телевізор з бутлем пива...
Фаталізм потребує постійної психологічної підтримки.
…Тепер до цього додайте ще одну генетичну властивість росіян. Вона надзвичайно добре показана «директором» України: «Були різдвяні святки. Зима стояла сніжна і холодна. Якось стало нам відомо, що на льоду великого озера росіяни-старообрядці готують кулачний бій. Керівником нашої практики був якийсь «ортодокс». Зібрав нашу групу, а нас було 16 чоловік, і поставив перед нами завдання: не допустити кулачного бою, цього «варварського побоїща». Рано вранці ми вийшли на місце. Все було спокійно. Але щойно піднялося сонце, як на льоду з'явилися дві групи підлітків, осіб по 20 з кожного боку, і почалося «кулачна звалище». Підлітків ми зуміли зупинити. Але ось з'явилися старші хлопці. Ми знову спробували втрутитися, але нас «ввічливо» попросили, аби ми відійшли подалі, якщо не хочемо, щоб і нам перепало. Через деякий час на льоду було вже чоловік 300-350. І пішли «стінка на стінку». Серед тих, що билися були і солідні бородані.
Ми всією групою стояли на пагорбі і спостерігали це побоїще, варварське і традиційно російське. Бій тривав близько години. Чимало вже «бійців» лежало на льоду, деякі покалічені намагалися виповзти з «поля бою». Одна «стінка» була зламана, здригнулася, відступила і бій припинився. Результат бою – дві людини було вбито, а кілька десятків людей отримали каліцтва та поранення. Але ніхто нікому не пред'являв претензій. Участь в побоїщі була абсолютно добровільною. Я вперше в своєму житті бачив кулачний бій, і він на мене справив тяжке враження.» П. Ю. Шелест «Та не судимі будете»
Отже, росіяни самі, добровільно, не зупиняться. Поки це не "пропишуть за сценарієм"…
Ця війна для росіян – це "стінка на стінку". І хто перший зламається.
Якщо першими зламаються росіяни, то вони сприймуть цей факт, як "вирок долі".
Сергій Капіца: «Мене нерідко запитують про рецепти – вони звикли питати, але я не готовий відповідати. Я не можу запропонувати готові відповіді, щоб зобразити із себе пророка. Я не пророк, я тільки вчуся. Історія – як погода. У природи нема поганої погоди. Ми живемо при таких-то обставинах, і треба приймати і розуміти ці обставини.» https://coma.in.ua/39951
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma