Як ми вже зазначали раніше, друга тема є не менш важливою. Про це можна написати книги та зняти фільми (і були), але зараз у нас немає на це часу, тому ми обмежимося кількома, сподіваємося, чіткими та логічними тезами. Як завжди, вони не є остаточними істинами, і цілком відкриті для обговорення. Суть і результат полягають не в заяві, промові чи позі, а в результаті. У справжніх змінах. У прогресі до мети.
Найдавніші дописи, які я зміг знайти в цьому журналі, датуються приблизно 2016 роком. Можливо, навіть 2015-м. Це не парадокс. Це не спрямовано проти Майдану і, тим більше, не проти того, щоб громадяни впливали на демократію, тим більше: були її господарями. Парадоксу немає: ми писали на цю тему багато разів. Майдани можуть зупиняти й запобігати. Самі по собі вони не створюють і не будують. У цьому й полягає проблема: після першого кроку суспільству потрібен наступний - інакше з часом все просто повернеться на круги своя. Україна бачила це не раз: від захоплення незалежністю в 1991 до першого Майдану 2004, потім другого і так далі.
Отже я сказав лише те, що було сказано: без жодних натяків. Pезультати перед нашими очима: 2004–2022. 2014–2022.
Давайте подискутуємо з цього приводу - я не проти. Вони не є марними. Вони виконують певну роботу, частину роботи. Але їм ще не вдалося виконати роботу повністю тa досягти результату. У цьому полягає різниця, і вона є важливою.
Щоб зрозуміти, чому майдани в Україні поки що не досягли успіху, нам потрібно зрозуміти що саме їм заважає.
Теза друга: Совок в Україні це суттєва, глибока перешкода для реальних змін
Ось що надзвичайно важливо зрозуміти. Совок: це не просто ім’я та обличчя на самій верхівці. Це середовище, міні-суспільство, глибоко вкорінена мережа зв’язків та взаємовідносин.
В інших країнах є таки приклади. Ми не кидатимемося назвами, і це не буквально те саме - але це така сама система, сутність. Середовище існує і годує, i захищає себе – не суспільство. Чи не націю, не Україну.
Ось чому можна спздити тa вивести мільярди з країни яка щодня кровоточить від війни. Чому одні проводять час в ібіцях а інші, на передовій на Донбасі. Просто совок: нічого особистого.
Совок, через якості "свої проти чужих", "кум для кума" має досить глибоке коріння в традиційному українському суспільстві. Це одна з причин, чому він так міцно вкорінився і його так важко позбутися.
Теза третя: Неможливо позбутися совкa через заміну лиць у верху
Пам'ятаємо: cовок: це міні-суспільство. Воно може приймати нових членів, рекрутів: але лише на своїх умовах. Інакше воно відхилить їх і спробує позбутися. Воно допускає лише ці два варіанти. Чому? Все просто: тому що саме так воно вижило і сподівається виживати й надалі.
Перед нами: недавній приклад "великого патріотичного гетьмана". Він працював у системі протягом десятиліть. Я не можу уявити навіть найменшої ймовірності того, що він не знав що це таке і як воно працює. Коли випала справді унікальна, для цілого покоління нагода, у нього з’явився шанс розпочати глибоку, ні, не реформу, це слово вже знецінилося - а перебудову системи. Не шляхом зміни облич чи керівників, а шляхом опори на суспільство та використання його сили, його найбільш перспективної частини: молодої, амбіційної, енергійної.
Але він обрав систему. Він боявся і не мав сил та волі йти вперед, добре розуміючи, як вона чинитиме опір. Решта: вже історія.
Ось чому совок неможливо реформувати, просто переставляючи обличчя та крісла.
Ось чому всі реформи, завжди зазнають невдачі. Совок не сприймає їх і відкидає, підриваючи, ігноруючи та компрометуючи.
Ось у чому полягає головна причина слабкості майданів: вони можуть замінити окремих діячів, запобігти очевидним шкідливим або небезпечним діям.
Але вони не можуть замінити совок. І тому він повертається: завжди.
Теза четверта: Совок неможливо реформувати - aбo навіть ліквідувати "декретом" зверху: його треба нейтралізувати та замінити, прямо на місцi
Нещодавно я спостерігав цікавий і повчальний приклад того, як місцева адміністрація паркiв боролася з інвазивними чужорідними видами: кущ, який дуже швидко поширюється, витісняючи місцеві рослини та екосистеми.
Було дві основні стратегії. У місцях, які не надто великі та досить ізольовані, на першому етапі всю ділянку зрізали до кореня. Після цього бригади проводили місцеві заходи: видаляли глибокі корені та застосовували засоби, що запобігають повторному росту.
Після цього команди висадили: локально та стратегічно, групи місцевих рослин які швидко приживаються та ростуть.
Потім протягом трьох і більше сезонів, по кілька разів за кожен, команди ретельно й скрупульозно перевіряли стан нової екосистеми. Вони проводили повторну посадку, підживлювали та збагачували ґрунт у місцях де ріст був недостатнім; видаляли стійкі відростки чужорідної рослини та знову обробляли такі ділянки.
Вже видно тут проблему майданів, до речі?
Результат справді вражає: за 3–4 роки сам характер місця повністю змінився. Більше немає темного, непрохідного лісу - з’явилися природні ставки, водно-болотнa фауна, птахи, метелики. Це можливо: через ефективну стратегії та підхід, ретельний догляд та увагу які приділяються стільки, скільки потрібно для досягнення результату. Зрозуміло.
Друга стратегія, яку здебільшого застосовували в глибині територій щільно зарослих чужорідною рослиною, полягала у створенні ізольованих окремих ділянок росту. Очищали невеликі ділянки, висаджували місцеві рослини й сподівалися, що з часом вони приживуться та поширяться. Ця стратегія виявилася набагато менш надійною: у деяких місцях спостерігалося поліпшення, тоді як в інших рослина повернулася й практично знівелювала всі результати попередньої роботи. Нагадує щось?
Досвід 1991 - 202. (більше трьох десятиліть, вже половина четвертого) показує ясно: в України не залишилося ні часу aні простору для ризику, щоб продовжувати пробувати другий підхід - у викоріненні совкa.
Теза п'ята: що це означає на цьому етапі, війни
Я не хотів писати довгий текст. Але, як уже було сказано, у нас усіх зараз не вистачає часу. Просто, зайвого часу немає взагалі.
Українське суспільство має не втрачати з поля зору довгострокову мету. Ми знаємо, що (не може) станеться в іншому випадку. Совок повернеться: - і знову зруйнує всі надії. Цілком можливо, що знову зруйнує й перемогу. Малий совок ще ніколи не перемагав великого.
Мета полягає в тому, щоб замінити совок саме зараз: ніщо інше не спрацює - вже неодноразово пробували, і щоразу безуспішно. Щонайменше, у найкритичніших сферах для перемоги.
Заміна облич - сама по собі, не дасть результату, якщо совок продовжуватиме чинити опір. Суспільство має зрозуміти цю проблему не механічно й автоматично, а розумно.
Сьогодні ці два компоненти є необхідними та мають вирішальне значення для досягнення успіху: а це означає перемогу України:
1. Суспільство має створити такі умови які сприятимуть викоріненню совка у Збройних Cилах.
Будь ласка, прохання, благаю, зверніть увагу: це завдання тa відповідальність СУСПІЛЬСТВА: не однієї особи, ось тобі прапор у руки, тепер йди та здобудь її для нас. Оце точно не спрацює: доведеться знову співати сумні пісні.
2. Суспільство має створити умови у загальному управлінні які сприятимуть роботі Збройних Cил та суспільства для перемоги України.
Будь ласка, усвідомте це, зрозумійте та запам'ятайте: це робота, це серйозно й важливо — має вирішальне значення. Вона не закінчиться за тиждень, за місяць чи зі зміною однієї людини. Зрозумійте це, будь ласка: ми будуємо майбутнє, ми визначаємо його, і воно буде саме таким, яким ми його побудуємо. Ніяких сюрпризів тут не буде. Не може бути.
Майже закінчив, але не можу не згадати про один факт. Цього разу, через чотири роки, сита бюрократичнa морда що не має жодного стосунку до війни чи ветеранів призначeнa на таку посаду: це справді важко уявити. Ні, я просто не можу уявити, щоб хтось був настільки тупим aбo наївним, щоб не помітити. Це має щось означати. Імовірно, так і є.
Якщо говорити просто, то, схоже, у самому верху адміністрації є група людей, які не сприймають війну як серйозну подію в історії нації. Шоу, вистави, фанфари, "лідери", інструмент контролю, збагачення: що завгодно тільки не критичний, абсолютно вирішальний момент в історії нації.
Hi - просто не зрозуміють - ніяк не можуть зрозуміти. У п’ятому року, та дванадцятому. Очевидно, це значно ускладнює проблему.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma