Enigma Enigma

Ігор Бондар-Терещенко

2021-12-20 09:13:48 eye-2 3998   — comment 3

Тінь Донбасу

На початку цієї книги-сповіді, яку авторка радить розгорнути, сидячи за столиком кав’ярні десь у мирному Києві, Львові або Харкові, щоб подивіться на війну зсередини. її героїня достоту повторює слова з одіозного «Щоденника» відомого українського письменника Аркадія Любченка. Який, на початку Другої світової, нагадаємо, залишившись на рідних землях, а не евакуювавшись з радянським начальством, дякував війні за те, що та допомогла «порахуватися з цим кодлом».

У героїні історії «Тінь кота» Ольги Кряжич (К.: Каяла), щоправда, більш «патріотичні» марення з радянського часу, і тим не менш: «Я про неї мріяла і марила. Війна для мене була тим єдиним промінцем-дороговказом з виходу з цього остогидлого болота буття». Утім, життя розвіює будь-яку метафізику, нагадуючи про реальність: «Зі спогадів мене вивів відчутний поштовх прикладом у спину: — Рушай, корово! Я просунулася у відкриті двері обшарпаного кабінету колиш­нього відділку міліції, де тепер розміщувалася народна коменда­тура»…

Тож мова про 2014 рік, Луганщину, перші дні збройного конфлікту, мешканців селища, через яке декілька разів прокочується лінія розмежування. Вони живуть минулим, нічого не бачачи далі власної хати, а Україна для них — щось далеке і незрозуміле. «- От скажи, куди ото наші пуляють? - стиха запитала тітка Наталка? - Кричать «Укропи, укропи!». Де вони, ті укропи? З того боку хоч щось прилетіло - ні! Хіба з Луганська долітає міна до передової? Та он всі їх міни дачі перекопують! Там ще до передової ого-го скільки! Мабуть, понапиваються і шмаляють в білий світ. - Махнула рукою тітка Наталка і потягла свого побитого велосипеда кудись навпростець через розтрощену дорогу та випалені поля».

І тим не менш, «доки на окупованій території Донбасу є хоча б одна людина, що вірить в Україну, доти ця земля є Україною», - нагадує авторка. А тим часом позаду – роки незалежності, яка ніяк не зачепила людей, попереду – невідомість, настояна на  антидержавницькій пропаганді. І серед цього болота – головна героїня, самотня, бита-перебита життям і місцевим бидлом ще зі школи – травмована на роботі, але здорова в душі. Живуча, наче кіт наприкінці сповіді.

«- А він нічого не чує, - сказала я. - Кіт абсолютно глухий. Він як наш Донбас - побитий, скалічений, від нього лишилася тільки тінь, але й таким буде битися за своє життя до останнього. Буде зализувати рани. Буде митарствувати, втративши дім. От кіт знайшов свою дорогу додому. Чи знайде Донбас - час покаже».

 

На фото: колишній український блокпост на в'їзді до Станиці Луганської — у 2014 році він був крайньою точкою зони АТО на Луганщині (ІА «Вчасно»).

Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma