Вивчення контрпродуктивності («токсичності» або «радіоактивності») військових в армії має виходити за межі аналізу діяльності військових лідерів і включати також поведінку підлеглих та фактори організаційного середовища (цінностей, культури і клімату). Саме ці компоненти розкриваються в концепції «токсичного трикутника лідерства» (A. Padilla, R. Hoganb, R.B. Kaiser, 2007).
При зосередженні лише на боротьбі з «токсичністю» військового керівництва, втрачаються інші можливості боротися з ним повноцінно. З іншого боку, застосування багатостороннього підходу, швидше за все, матиме більш значний і позитивний ефект.
Чомусь вважається, що підлеглі і армійське середовище, в якому вони функціонують, не «токсичні», але «токсичним» завжди є керівництво. У цій моделі підлеглий має роль пасивного мовчазного виконавця або активного страждальця від «токсичної» поведінки командира (начальника) і, таким чином, автоматично звільняється від будь-якої відповідальності.
Підхід в армії до підлеглих, як до «сонечок», яким всі командири щось винні і зобов’язані, полягає в тому, що вони повністю залежні від керівництва, вічно ображені чимось, не мають жодної влади і пасивні виконавці, яких треба захищати будь-якими способами.
Інші терміни – «гарматне м’ясо», «вівці», або «барани» використовують, зазвичай, в інформаційно-психологічних операціях, щоб позначити тих, які сліпо слідують туди, куди вкажуть вищі за рангом «козли», навіть якщо їх ведуть до «прірви зі скелі». Завдання – викликати недовіру в компетентності командування.
Ця класична точка зору має негативний відтінок, але вчені почали змінювати цей погляд і переосмислювати, що означає наслідувати та бути послідовником у лідерстві.
Майже всі доктрини з розвитку військового лідерства стверджують, що лідерство – це взаємодія лідера з підлеглими (послідовниками) в певних ситуаціях з досягнення мети. І щоб бути ефективним підлеглим, необхідно мати такі ж самі властивості і компетентності, які вимагаються від військового лідера, хоча їхнє застосування відрізняється. Однак в жодній з цих доктрин не згадується про «токсичність» підлеглого, який наслідує, бере приклад або адаптується до такої поведінки свого командира і досить часто її підкріплює.
У чому ж сутність поняття «наслідування»? Це той військовослужбовець, хто наслідує кого-, що-небудь, іде за чиїмось прикладом. Логічно, що наслідування може мати як позитивне, так і негативне спрямування.
Наслідування або послідовництво – це здатність або спроможність підлеглого слідувати за військовим лідером. Отже, це поведінкова компетентність, і військовослужбовець може бути хорошим або поганим у наслідуванні. Якщо це правда, то як можна оцінити продуктивне чи «токсичне» послідовництво у військовому лідерстві? Що визначає «токсичне» наслідування підлеглими своїх керівників?
Американська дослідниця лідерства, S. Baker (2007) стверджує, що послідовники – це більше, ніж просто «вівці-підлеглі»; послідовники здійснюють наслідування. Вони визначила 4 основні типи послідовників і послідовництва:
1) лідери та послідовники є ролями, а не вродженими здатностями;
2) послідовники демонструють поведінку, яка відповідає їх власним інтересам;
3) і послідовники, і лідери отримують вигоду від динаміки взаємодії «лідер – послідовник»;
4) послідовники та лідери фактично перебувають у партнерстві.
Виявляється, що підлеглі, послідовники справді мають владу, активні та роблять свідомий вибір бути наслідувачами.
У своїй статті «Що таке токсичне послідовництво?» T.A. Thomas, K. Gentzler та R. Salvatorelli використовують типологію послідовників R. Kelley (1992), щоб описати їхню токсичну поведінку, яка має дві шкали: перша вимірює незалежне, критичне мислення, а друга – активність поведінки.
Отже, описано п’ять типів поведінки підлеглих:
«Вівці» роблять тільки те, що від них вимагають, і не більше. Вони не зацікавлені в результатах та підпадають під категорію пасивних і залежних, з некритичним мисленням. Типова їхня відповідь: «Я зробив те, що мені наказав командир» або «Я лише виконав рішення старшого начальника».
«Підлабузники» дуже схожі на «овець», однак вони зацікавлені в тому, щоб догодити командиру (начальнику). Ці підлеглі є активними і залежними, і, звісно, тими, хто мислить некритично. Англійською їх звуть «Yes-men». Типова їхня відповідь: «Як скажете! Все буде зроблено в кращому вигляді!» або «Ви – найкращий командир за всю мою службу!».
«Вигнанці» є незалежними, критично мислячими, але невмотивованими або незадоволеними і тому пасивними у своїй поведінці: «Пішов він. Мені до….».
«Вцілілі», знаходяться на межі критичного (некритичного) мислення і активності (пасивності) та зосереджуються на збереженні того, що вони мають; постійно змінюватимуть поведінку, якщо це необхідно для власного виживання. Вчиняють за принципом: «Попереджую: дивіться не помиліться» або «Ще побачимо, що з цього вийде».
«Ефективні» є ідеальними військовими, оскільки вони вмотивовані, позитивно налаштовані та відповідальні. Цей тип активний і незалежний, критично мислить: «Я це зроблю, але так як правильно, а не так як хтось бажає».
Токсичність підлеглих (послідовників)
Чотири з п’яти типів підлеглих (послідовників) демонструють «токсичну» поведінку за певних умов та причин і тим, як ця поведінка пов’язана з динамікою «лідер – послідовник» (див. таблицю). Зрештою, уся ця «токсична» поведінка підлеглих працює проти армії загалом, негативно впливає на бойовий дух і психологічну бойову готовність персоналу, ставить під загрозу виживання військових організаційних структур.
Бригадний генерал С. Маршалл («S.L.A.M»), характеризуючи взаємодію військових лідерів зі своїми людьми сказав: «У нашій армії на всіх її рівнях були видатні командири, що не мали особливих організаційних здібностей. Вони не мали собі рівних, тому що як ніхто інший вміли використовувати інтелект відданих і добре підібраних підлеглих. Їхня роль полягала у визначенні мети відповідно до реальних можливостей, а потім – у лідерстві в команді, доки ця мета не буде досягнута. Вчиняючи так, вони вдало доповнювали своїх підлеглих, які б затьмарили їх в будь-якому тестуванні на визначення рівня IQ».
Як боротися з «токсичними» підлеглими? Прочитай попередній блог. Способи нейтралізації їх такі ж самі, як і «токсичних» командирів (начальників).
Використані джерела:
https://journals.sagepub.com/doi/10.1177/0002831207304343
https://www.researchgate.net/publication/312563122_What_Is_Toxic_Followership
https://hbr.org/1988/11/in-praise-of-followers
#Бойове_лідерство_українців №25.2
#Місія_насамперед_люди_завжди
ГО «Український центр військового лідерства»
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma