Так, та сама. Час не терпить, це не елефант у кімнаті – рішення України має бути ясним, відповідальним та виключно на користь України.
Втім уже зрозуміло чого робити категорично не можна: приймати таку пропозицію формально, без повного пояснення деталей. Вонa не має нічого спільного з інтересами України. Давайте розглянемо всі фактори об’єктивно й раціонально, без емоцій.
1. Чи має Росія на увазі короткострокове, тимчасове - aбo безстрокове перемир’я? З таким супротивником не можна грати в натяки та сигнали. Ми вже знаємо, що Путін не припинить війну, доки його ресурси не будуть повністю вичерпані, а він ще не дійшов до цього етапу. Якщо Росія готова до постійного перемир’я, Путін має чітко про це заявити. Інакше - ніяких новин.
2. Навіть якщо не брати до уваги символічне значення цієї дати, короткострокове перемир’я не несе Україні жодної користі. Ми вже бачили, що ворог використає його для зміцнення позицій, поповнення запасів та перекидання підкріплення. Все це: мінуси для України, і справді, жодної користі.
3. Ще один серйозний ризик пов’язаний із практикою короткострокових квазіперемир’їв, метою яких є повернення України до режиму "пов'язаних рук": обмежень, умов, моніторингу та заборон. Ми вже знаємо про це з минулого досвіду. Повертатися до цього немає жодного сенсу.
4. Безперечно, це стало б сигналом для всього світу про те що Росія все ще має засоби впливу на Україну і може, за потреби, нав’язувати їй свої інтереси та свою політику. У п’ятому році та після цієї зими це для України просто неприйнятно.
5. Простий факт, підтверджений мільйон разів: Росії Путіна не можна довіряти. Путін влаштує свою параду і на ще один рік вирішить проблему.
Масивний психологічний удар, який не можна буде ігнорувати. Гітлер просить союзників перемир'я для параду у 1944. Якою була відповідь і що сталося з парадом? Масивний психологічний удар, який не можна буде ігнорувати. Гітлер просить союзників перемир'я для параду у 1944. Якою була відповідь і що сталося з парадом?
Відповідно, як всім відомо, невикористана можливість — це прямий збиток. Для України відмова від рішучих дій саме зараз означатиме реальні, матеріальні втрати. Після зими 2026 року. Після Києва.
Удар України по параду був би потужним ударом по путінському режиму.
Між цими двома позиціями Україна має ретельно обміркувати свій подальший курс. Якщо погодитися на фальшиве «перемир’я», це принесе лише втрати, а вигоди не буде. В іншому випадку все зводиться до того, як правильно вчинити. Давайте розглянемо варіанти.
1. Не робити нічого (з конкретного приводу), як у 2025 році: але ситуація інша. Зима, Київ. Засоби є. Раціонально пояснити таке рішення буде важко. Світ і Україна сприймуть його як прояв слабкості чи нерішучості.
2. Проміжні заходи: Україна вживає обмежених заходів безпосередньо пов’язаних із проблемою: це продемонструвало б ворогу та всьому світу готовність діяти, не несучи максимального ризику.
Ризики: удар з максимальною силою може підштовхнути режим до відчайдушних дій. Для мене особисто не цілком зрозуміло, чи виправданий такий ризик на даний момент.
Таким чином, з перспективи сьогодні пряма, але обмежена дія є єдиним прийнятним варіантом для України.
Чи може ворог щось зробити, щоб цього уникнути? Так, може: але не за допомогою порожніх балачок про «перемир’я».
Масовий обмін: не сотні, а тисячі. Перша група: 7-го або 8-го, друга: 10-го.
Лише так. І нічим менше.
Додаткові фактори
1. Тиск з боку Краснова: Україна розуміє, що ані обіцянки, ані погрози Краснова не мають великого значення. Путін має на Краснова якийсь вплив, можна здогадатися, який саме, і зрештою Краснов завжди намагатиметься діяти в його інтересах. На мій погляд, це не є вирішальним фактором у даному питанні.
2. Тиск з боку «союзників»: ось уже чотири роки, а то й дванадцять, їхньою головною проблемою є уникнення «ескалації». Тепер це розуміє й Україна. Повільніше, менше дій, довша війна: більше руйнувань і жертв. Нічого нового.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma