General Franks with Corporal Daniel L. Dow, at 2nd Infantry Division (South Korea) NCO Academy on 31 May 1993
«Бойове командування – не така вже й складна справа.
Для мене воно складається з трьох частин:
Перша – це ХАРАКТЕР: переваги, такі, як фізична та інтелектуальна мужність (сміливість бути тим, хто ти є насправді), прямодушність, чесність і безкорислива відданість своїй роботі і військовій частині. У цьому вся справа.
Друга – це ДОСВІД і ЗНАННЯ, що потрібно робити. Солдати мають всі підстави очікувати від командира, щоби він досконало розбирався у своєму ремеслі, вмів приймати рішення, продумувати дії на один крок вперед за противника і розташовувати свої підрозділи таким чином, щоб перемогти його.
Третя частина – це ЛІДЕРСТВО: вміння надихати людей і організовувати їх, щоби виконати бойову задачу з найменшими втратами навіть у найбільш несприятливій ситуації»
– генерал Фред Френкс-молодший.
Цитується за книгою Тома Кленсі у співавторстві з Фредом Френксом-молодшим «У центр бурі» (1998)
Чотиризірковий генерал (у відставці) Армії США Фред Френкс
Народився 1 листопада 1936 року, Вест-Лоун, Пенсільванія.
Випускник Військової академії США, Вест-Пойнт, Нью-Йорк, червень 1959 року.
Командував підрозділами бронекавалерії на рівні взводу, роти, ескадрону та полку в 11-му та 3-му бронекавалерійських полках у період з початку 1960 до 1984 року.
Воював у В'єтнамі з серпня 1969 року до медичної евакуації до лікарні загального профілю Веллі-Фордж у травні 1970 року після поранення в бою в Камбоджі.
Після ампутації ноги нижче коліна та проходження реабілітації йому дозволили залишатися на дійсній службі, і він повернувся до неї на початку 1972 року.
Після підвищення до бригадного генерала в 1984 році, призначено на посаду командувача Навчального командування 7-ї армії, заступника командувача Коледжу командування та штабу Армії США, а також директора з оперативних планів та взаємодії (J-7).
У 1988 році Френкс знову повернувся до Німеччини, щоб командувати 1-ю бронетанковою дивізією, а через рік він прийняв командування VII корпусом .
В операціях «Щит пустелі» та «Буря в пустелі», командував 146 000-м контингентом американських та британських військ VII корпусу (близько 1600 танків та 800 гелікоптерів), які атакували за 89 годин на понад 250 км, виграли танкову битву на півдні Іраку та в північному Кувейті, – найбільшу танкову битву в історії Армії США, та у складі Коаліції звільнили Кувейт у лютому 1991 року.
У своїх мемуарах Френкс критикував Шварцкопфа як кадрового піхотинця, який мало відчував маневрування бронетанковими формуваннями, і за те, що він був «генералом-шато», намагаючись вести війну з бункера за 400 миль на південь в Ер-Ріяді (Саудівська Аравія).
Завершив свою активну службу на посаді командувача Командування загальної підготовки та доктрин (TRADOC) з 1991 по 1994 роки.
Отримав чотири нагороди за доблесть, два Пурпурові серця, численні військові нагороди за службу, а також індивідуальні відзнаки та нагороди від Німеччини, Франції, Іспанії тощо.
У травні 2000 року Асоціація випускників назвала його видатним випускником Вест-Пойнта.
У 2008 році його введено до Зали слави Форт-Лівенворт.
#Місія_насамперед_люди_завжди
#Бойове_лідерство_українців
Пройти курси військового лідерства
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma