Enigma Enigma

Катерина Марійчук

2019-09-29 18:26:28 eye-2 3474   — comment 0

Тридцяте вересня.

                                                                                                                                           Синові.

Таке гаряче, таке палке сонечко припікає, по весняному пришкварює, по літньому висушує, тіло вигріває, душу звеселяє.

Та то все обман. Варто легенькій, прозорій хмаринці набігти, заступити небесне горнило, і враз обнімає ніжна, м`якенька, з котячими лапками прохолода.

Хмаринка побігла, пошелестіла собі далі, і знову сонячне личко глядить на землю, сміється весело, припікає, знімає з людей одяг,  і люди сміються, і люди зупиняються і підставляють обличчя до сонечка.

Та он набігає нова хмарина, і нові котячі, м`якенькі прохолодні лапки опускаються людям на рамена… без кінця граються з людьми сонечко і хмарки.

Молодий вітрець-пустун, що ще не знає зимової стужі, молодим лошам прискаче, зірве кленовий пожовтілий листочок, струсить осіннє червоне яблучко, замигтить в повітрі павутинням, пробіжить між горіховими гілками, скине декілька горішків, і помчить-попустує далі.

З дерев злетять ворони, кинуться до горішків, тримають кігтистими лапами, і ну роздовбувати. Розкололи, видзьобали зернятка, та й назад на дерева, чатувати коли впадуть нові ласощі.

А то й самі злетять до горішка, вдарять дзьобиком, горішок впаде, ворона ну його розбивати. М`який легко дається міцному дзьобу, а  твердий не колеться ніяк. Візьме ворона в дзьоб, злетить високо, та й кине. Горішок впаде, та й розколеться, а хитрунка вже тут. Вже ласує смачним зерням.

Ще трошки. Ще чуть часу, і світитиме сонечко, та не грітиме, і вітер підросте, і вже не лошам, а молодим коником, дужим та сміливим гнутиме дерева, позриває листячко, поскидає яблучка та горішки, позакриває наглухо вікна в хатах, позакутує людей в шарфи та хустки, і зухвало гасатиме по усіх усюдах, і іржатиме в димарях, і хвилястим хвостом пробуватиме заганяти теплі дими, що срібним туманчиком витимуться з коминів.

Ще трошки. Дайте тільки підрости лошеняті.

А поки сонечко пражить землю і людей.

І ворони наввипередки злітають за горішками.

І люди ще розхристані.

Поки що ще… кінець вересня, першого місяця хлібодайної і хризантемо-листопадової осені.

Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma