Роздуми в стилі наукової антиутопії про нещодавню Нормандську зустріч ...
Цей раунд дипломатичного протистояння, Україна не виграла але й не програла. А ось Путін її не просто не виграв, а ще й до того ж, певною мірою, поступився іміджево. Саме тому, його ордловські посіпаки підняли галас й фактично озвучили меседж Кремля - ми передумали! А сам Путін заговорив про можливий геноцид з боку Києва, якщо той отримає контроль над кордоном.
Якщо хтось ще не зрозумів, давайте коротко намалюємо ситуацію. Що ж сталося на справді в Парижі? Чому не відбулося «страшної зради»? Чому у розпал гострої дискусії між українською та російською делегаціями (Сурков лаявся та кидався паперами, Путін скаженів, Лавров шалено хитав головою як конячка), у кімнату перемовин, зайшов Макрон та запросив усіх на вечерю?
Трохи конспірології.
Операція Н4 почала готуватися ще під час першої зустрічі Макрона та Зеленського, коли останній ще не був президентом. Французький президент вирішив розв’язати проблему на якій згоріла Меркель - припинити російсько-українську війну. Стати миротворцем, відпочити від тиску «жовтих жилетів» та можливо отримати перспективу долучитися до проекту СП-2.
Зеленському поставили задачу стати миролюбним, продемонструвати готовність до компромісу та навіть демонструвати поступливість. Макрон почав розціловувати в дупу Путіна. А бабцю Меркель, попросили не втручатися, поки «молоді політики» працюють. Півроку кремлінам нав’язувалася думка про те, що команда «Зе», ось-ось зіллє Україну. Контраверсійні зави ідіотів типу Яременка та Пристайка, агентів впливу типу Єрмака та Богдана та інших, роздмухували незадоволення в суспільстві. Розведення, обмін полоненими. Розкол суспільства підійшов до межі коли вже починається атомізація. Формула Штайнмайера, також добре спрацювала.
Коротше кажучі, Путін повірив та приїхав. Очікуючи, що за крок від загибелі його імперії з’явилася перспектива порятунку. Й замість «нового друга» Макрона, геть хворої та старої Меркель, а також молодого дурбелика Зеленського, він зустрів потужну команду союзників, які хором йому заявили: «А нібуя тобі тут не світить! Виводь війська з Донбасу, підписуй газову угоду з Україною на 10 років та давай розмірковувати, як ти будешь повертати Крим! Потім поговоримо про зняття санкцій».
Ось чому кремлівські посланці вчинили такий кіпеш у переговорній кімнаті. Ось чому, Макрон, припинив цю ледь не бійку та запросив усіх на вечерю.
Й навіть під час спільної пресухи, коли Путін хотів на понтах закінчити спілкування із ЗМІ, красивою фразою про вибори без повернення Україні контролю над кордоном, його поставив на місце Зеленський, повторивши сакраментальне фразу: «Ні буя!».
Із Путіна познущалися за допомогою його ж улюбленої тактики - на€бать й посміхатися ?
Ця нормандська зустріч стала ситуативною, тактичною перемогою західного альянсу. На жаль це не призведе до швидкої стратегічної перемоги. Але, крапля камінь точить.
Молоді хлопці (Макрон та Зеленський) поприколювалися зі старого й хворого Пуйла (усі ж бачили, як воно ледь шовгало від авто до входу до палацу) ? на відміну від молодого та енергійного Зелі.
Якось так.
©Олександр Курбан
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma