…Ви помітили, як часто, опинившись у замкненому просторі, люди починають не тільки нервувати, але й розкриватися зовсім з іншого, ніж їх знають, боку? Те саме сталося у романі «Тривожні люди» Фредріка Бакмана - всесвітньовідомого шведського письменника, який очолив найвідоміші книжкові рейтинги і став світовим бестселером.
Це зворушлива комедія і водночас психологічний роман про злочин, який ніколи не відбувся. Грабіжник-невдаха бере випадково в заручники вісьмох надзвичайно стурбованих незнайомців, які оглядають квартиру, виставлену на продаж. Під час перебування у цьому помешканні вони поступово починають відкриватися одне одному – і виявляється, у них чимало спільного. Подружжя, яке щойно вийшло на пенсію, директорка банку, старенька пані, яка вже не боїться, коли на неї наставляють пістолет, молода пара, яка очікує дитину, агентка з нерухомості – усі вони розкривають одне одному свої найглибші таємниці.
Насправді це смішна історія, сповнена емпатії та мудрості - про силу дружби, прощення і надію. Тобто про речі, які рятують навіть у найнеспокійніші часи. «І тридцяти дев’ятирічний грабіжник утік, але в нього не було плану втечі, про який мама грабіжника. могла б сказати йому те саме, що часто повторювала, коли грабіжник дитиною забував на кухні кубики льоду зі скибочками лимону й мусив по них бігти: «Рухай ногам, якщо голова дірява» (Слід завважити, що мама грабіжника, коли померла, була по вуха залита джином із тоніком, і через ризик вибуху її не наважилися кремувати, а не кожен може довести себе до такого) Тож коли на пограбування банку, яке таки не стало пограбуванням, прибула поліція, грабіжник що було сили кинувся геть, перебіг вулицю й сховався в перших ліпших дверях. Можливо, це занадто - називати грабіжника ідіотом тільки через це, але.. ну, ви самі розумісте. Нічого розумного він не зробив. За тими дверима були тільки сходи і ніяких виходів, тож грабіжник не мав вибору, він мусив бігти нагору».
Фредрік Бакман. Тривожні люди. – К.: Книголав, 2021
…Здається, достатньо довідатися, що герої цієї книжки Мерилін і Девід познайомилися у 70-ті — і відтоді ніколи не розлучалися – як усе стає на свої місця у цій сімейній драмі. Адже згадані 70-ті – на відміну від попередніх грімких 60-х з Вудстоком, епохою гіпі та бітників – надто мало висвітлювалися в контексті великих культурних звершень. Їх, як 60-ті, ніхто особливо не «закривав», бідкаючись, що минула ціла епоха, і тому вони тягнулися нескінченно довго. Разом із, зауважмо, з власними проблемами батьків та їхніх дітей, нащадків усіх сексуальних революцій.
Тож не дивно, що чотирьом дочкам наших героїв, у кожної з яких далеко не простий характер, стосунки батьків здаються досконалими. Адже все вже відбулося, настали «застійні» у будь-яких сенсах 70-х, коли ті зустрілися й покохали одне одного. Натомість дівчата шукають себе, переживають злети й падіння, та якоїсь миті доходять висновку, що жодній із них не судилося пізнати таке щастя, яке мають батьки. Та чи це справді так? Усе загострюється, коли з’являється Джона — син однієї з дочок, якого та таємно народила зовсім молодою і віддала на всиновлення. З появою хлопця задавнені проблеми стають більш очевидними, і всі розуміють, що так чи інакше їх необхідно вирішувати.
Таким чином, ця книжка — відверта сімейна сага, в якій досліджується життя, любов та неминучі зміни, що відбуваються в родині Соренсонів упродовж більш ніж сорока років. «Можливо, шлюб у тому й полягає, що хтось один не знаходить собі місця від тривоги й хвилювань, аби інший міг спокійно спати всю ніч», - питають у нас, з одного боку. А з іншого, додають: «Якби хтось попросив її описати їхній шлюб, вона би змалювала це як якесь дивне почуття, бажання бути поруч і водночас за тисячі кілометрів одне від одного».
Клер Ломбардо. Так весело нам ще ніколи не було. – К.: Рідна мова, 2021
Ілюстрація: Raceanu Mihai Adrian
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma