Сьогодні, в шабес, як завжди, я вийшов, щоби купити собі пива та пліснявого сиру і поласувати ними. Скажу одразу: похід за пивом в шабес не є роботою, але задоволенням. Тож, коли я стояв в черзі до каси, поруч зі мною опинився знайомий рабин. Ми розговорилися, і я запитав – чи кошерним є уманське пиво? Рабин відповів, що на території України будь-яке пиво, окрім міцного (тобто того, до якого окремо додано алкоголю, є кошерним. Тоді у мене виникло ще питання – а чи кошерне пиво, виготовлене на теріторії лаптєстану або бульбостану? На що я отримав вповні очікувану відповідь: Все, що виготовлено на ворожій Україні території, а тим більш – в лаптєстані чи бульбостані, завідомо некошерне.
Тоді, виходить, що всі євреї не лише лаптєстану та бульбостану, але й Угорщини та Словаччини змушені жерти некошерне, бо ребе ще сказав мені, що скільки не намагайся, але в тих краях кошеру не доб’єшся. І якщо в Угорщині чи Словаччині можна придбати собі кошерну їжу з інших країн, то в лаптєстані та бульбостані цього не вийде – або ж то треба купувати за великі гроші контрабандне. Хотів я ще спитати ребе про контрабас – чи кошерно купувати незаконно ввезене, але той розплатився в касі та й пішов своєю дорогою, поринувши думками в проблеми сучасного вивчення Тори та Талмуду і співставлення їх до сучасного, постіндустріального, життя.
Ось такі невеселі думки приходять, коли думаєш про кошер і політику.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma