Якби цю книжку опублікували тоді, коли автор її написав, ми іменували б радянські табори не Ґулаґом, як у Солженіцина, а "країною Зе-Ка". І не дивно, що автор передмови – а це сам Тімоті Снайдер – зайвий раз нагадує: без очевидців пам'ять перетворюється на пропаганду, яка слугує інтересам моменту.
Тож у своїй книзі спогадів "Подорож до країни Зе-Ка" Юліус Марґолін (К.: Дух і Літера) оповідає про свій п’ятирічний досвід в’язня концентраційних таборів Радянського Союзу, ставлячи питання: яка Росія є справжньою: та, що святкує перемогу над нацистською Німеччиною на Красній площі, чи та, що існує в незвіданому всесвіті концентраційних таборів, який автор називає "країною Зе-Ка". Друга світова війна застала доктора філософії Марґоліна у Польщі, звідки він уже не зміг виїхати до родини в Палестину.
"У вересні 1939 року половина польської держави була захоплена Червоною армією, - розповідає автор. - Польські війська не чинили опору, не були здатні й не хотіли боротися. У випадкових сутичках було кілька сотень убитих і дві тисячі поранених. Це й була та "спільно пролита кров", яка, згідно з телеграмою Сталіна Гітлерові, мала стати фундаментом радянсько-нацистської дружби".
Тож мова у цих літературно-філософських мемуарах про роки, що минули між депортацією автора з окупованої Радянським Союзом частини Польщі у 1940 році та поверненням до післявоєнної Польщі у 1946-му, а відтак його виїздом через Францію до Палестини. Після поневірянь на окупованих радянськими військами територіях він опиняється в ув’язненні. У таборах із непосильною рабською працею європейський філософ повсякчас перебуває на межі життя та смерті. Він бореться за виживання у нелюдських умовах Ґулаґу та скрупульозно документує у власній свідомості найменші деталі біографій своїх співтабірників, чиї життя раз у раз обриваються в неволі. Марґолін написав цю книгу з надією, що весь світ дізнається про злочини комуністичного режиму проти людяності та засудить їх.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma