Сьогодні ми розглянемо ці питання у перетині двох поглядів: на роль офісу прецеднту в історичній реформації країни від Пола Старобіна; та останні висловлювання Командувача ЗСУ Валерія Залужного.
Пол Старобін: Справжній брокер влади України, Business Insider. З перекладом статті можна ознайомитись тут.
У статті автор намагається оцінити роль офісу Президента України в управлінні країною, чи є вона загалом і за сумою, позитивною, а також предметами стурбованості та ризиків. До деяких питань порушених у ній ми ще повернемося в кінці посту.
Тепер про висловлювання Залужного. Вони в публічному просторі і могли викликати в деяких людей питання які вже реально задані, і будуть задаватися. Наприклад: що означає коментар що противник може концентрувати сили на певних напрямках, щоб досягати цілей? Чому він це може, а Україна – ні? Чому, захищаючись армією до 1 мільйона від вторгнення в 400-500 тисяч, Україна змушена і зараз, підходячи до третього року війни, залишати свої території? Чи не чули ми що для успішного наступу потрібна перевага в 3-5 разів?
Так, чули. Тільки це було сказано у 18 столітті, коли битву вирішувало число багнетів. А вже у 20-му її вирішували снаряди та літаки; а сьогодні, крилаті ракети, дрони та РЕБ і так далі. Все це має бути в значній перевагі, а панування в повітрі є просто необхідною умовою для успішного наступу.
Де булa - вчора ще, українська перевага у повітрі? У КАБ, артилерії, танках, снарядах, боєприсах далекого радіусу та багато іншого? Що стане, лише за кілька днів, якщо поставити тисячу українських піхотинців проти двохсот орків що окопалися, кілометрів мінних полів під постійним дощем дронів, артилерії та авіабомб?
Виглядає так що йдучи на третій рік війни, ресурсів навіть для впевненого утримання території в України ще не достатньо. Їх не можна, не вдасться замінити ні радісними запевненнями про невідворотність перемоги; ні кількістю мобілізованих, навіть мотивованих добровольців; ні навіть самовідданим героїзмом.
Успіх операції це:
інформація + план + люди + ресурси + дія = результат.
Звідси слідує що для результату потрібні всі необхідні ресурси. Якщо їх немає, то результату не буде. Ніякими словами не можна отримати результат якщо немає необхідних для нього ресурсів. На сьогодні їх: немає. Додати тут нічого.
І відразу щоб не було, не виникало добрих ілюзій: чудові подарунки Санта Клауса безумовно допоможуть; вони збалансують десь і зменшувати розрив. Але звідси до необхідної переваги все одно залишається далекий шлях; для перемоги його треба закрити весь, а не сподіватися на дива та подарунки. Сподіваюся це всім ясно у ці дні тому що помилки та ілюзії тут можуть коштувати дуже дорого.
Можливі ще гірші, вже прямо небезпечні для перемоги випадки, про які теж неможливо замовчувати саме з тієї причини що вони можуть коштувати Україні перемоги. Деякі так звані командири, совкового, не натовського типу, можуть намагатися вислужитися перед начальством ціною невиправданих тa непотрібних втрат: замість того щоб повідомити, за стандартом НАТО, що для досягнення поставленого завдання знадобиться більше ресурсів. Ще раз: НАТО це не лампас на кріслі генерала. НАТО: це люди; команда; ресурси; тa результат. Приберіть одне і ви відкочуєтеся назад, вгадали куди? Совок не виграє цієї війни. Совка в армії треба позбуватися негайно і без вагань. Від цього може прямо залежати перемога.
Це до речі не для того, щоб шукати винних: просто зрозуміти. Дива на кшталт британського 1940 року не сталося за два роки війни? може воно і не було можливим. Але зрозуміло, що сьогодні Україна платить за прорахунки, наївність, безвідповідальність, і гірше трьох десятиліть крадькувато-корумпованої псевдо-незалежності. Воно не повинно було так бути. Це був вибір і сусіди знали що треба було робити. Можна було просто дивитись на них і робити також. Проїхали.
Але жодних чудес тут не буде. Перемога сьогодні це не слова, а результат. Без усіх необхідних ресурсів його не буде. Кидати слова у повітря теж не допоможе: вони розчиниться, як мільйони дронів учора. Сьогодні словами багато чого не зробиться. Потрібен результат. До нього, і без нього ми не зрушимо з цієї точки і допомогти зможе тільки диво.
Ну і на закінчення (слово Полу Старобіну):
"Наихудший сценарий для Украины - очень, очень "плохая история" - состоит в том, что олигархические наклонности OП усиливаются до такой степени, что Вашингтон и союзники в Европе откажутся как от продолжающейся военной помощи, так и от планов массивных вложений и помощи в страну для послевоенного восстановления"
Oт такі перспективи: сьогодні. Прозоро, об'єктивно – і без зайвих слів.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma