Останні два тижні Україна не зникає з поля зору світової (і передусім американської) громадськості. Найбільші телевізійні канали запрошують числених (як виявилось) експертів, ток-шоу забезпечені темами принаймні до середини жовтня, Україна ледь не стала самим уживаним словом на шпальтах передовиць основних найбільш читаних і впливових періодичних видань. Неможливо назвати політичний таблоїд або газету, які б не друкували принаймні кількох статей з українською тематикою на тиждень, а то й щодня. Світова преса нарешті відірвалася від заяложених кремлівських наративів про "ґражданскую вайну" і підтримуваних Росією "русскаґаварящіх сєпаратістав юґа-вастока." Зрозуміло ж, що державу визначає Президент, або як слід писати зараз згідно нового українського? правопису - преЗєдент. Спектр обговорюваних питань - від його новаторських підходів у грі на клавішних інструментах і фаховому використанню клоунських навичок у дипломатичних іграх до теорій світової змови, де Україна раптом і дуже швидко витіснила з мізків цивілізованої спільноти традиційну імперію зла Мокшастан із столицею у городі-герої Москвабад. Що ж змусило увагу медійного простору США та й усього світу заговорити про Україну так багато? Невже ж "самому геніальному й успішному політику сучасності" вдалося примусити весь цивілізований світ звернути увагу на Україну (що взагалі-то мало б бути явищем позитивним, так?) завдяки його членогрі і прихованої бі-сексуальності? Якими ще брендами вдалося нинішньому очільникові української держави затаврувати країну свого тимчасового перебування у свідомості країн західної демократії?
Все почалося із спілкування за посередництвом телефонного апарату між Трампом і Зеленським посеред літа. Власне, дзвіночок мав минутися непомітно, якби не заговорив стурбований свистовик, свистник, коротше ґуґоль транслейт не впорався із завданням - свистун. Виявляється, є такий фах, працювати в державних установах на високих посадах, і коли в силу своїх службових обов'язків раптом помічаєш, що все котиться в дупу, вчасно свиснути про це відповідним органам. Не плутати із стукачем або сєксотом ("сєк-рєтньій сот-руднік"), який це робить у братнього народу задля наживи (частина конфіскованого майна жертви) або просто з підлості людської. Останніх наче набагато більше навіть, оглядаючись на історію КПРС і радянської Росії. Але назад до дзвінка. Вибухнув гучний політичний скандал, який перейшов у процес для США достить рідкісний (до цього лише 3 прецеденти) - імпічмент президента США. Це власне і спонукає всі медійні ресурси США жваво обсмоктувати українську тематику, аж до наступного скандалу. Все що б не коїлося у світі, цікавить американців лише настільки, наскільки це зачіпає американські інтереси, будь то зовні або всередині країни. Це нормально. Скоріш за все, не про піаніно мова.
Що ж завдало такого нищівного удару по американській вірі у торжество демократії, що змусило шановного високопосадовця ризикнути своєю кар'єрою, а можливо й життям, і піти все розказати кому слід? Трамп вже оголосив його зрадником і вимагає оприлюднення його імені. Звичайно, Трамп не Кучма́, а інформатор не Ґонґадзе, але навіть у США летальний випадок не виключено. Варто згадати близьке зайомство родини Скрипалів з "новічком", начебто із-за того, що "прєдатєль родіни" Скрипаль-старший теж мав компромат на Трампа. Але на відміну від України, яка ніколи не оприлюднювала вміст плівок Мельниченка, адміністрація Трампа якось несподівано швидко погодилася опублікувати транскрипт (виписки, а не точний зміст) скандальних перемовин. Що вже само собою підозріло. Отже, про що перешіптувалися у слухавку два брати-акробати політичної арени - Трамп і його популістська імпічмент-спричиняюча копія?
Що вразило американців найбільше? За кілька днів до дзвінка Трамп зненацька затримує відправку Україні чергову військову допомогу на суму майже 400 млн доларів (400 танків спрощено). Допомога була одностайно узгоджена Держдепом, Пентагоном і Радою нацбезпеки, а Трамп зупинив її особисто лише власним наказом, із-за підозри у корупції. У розмові Зеленський зазначає важливість військової допомоги і навіть заявляє про готовність придбання нової партії джавелінів (тезко з Москви попросив кілька?). На що Трамп йому: "Так, але ви маєте зробити нам послугу?" І дає вказівки, як слід нюшкувати компромат на основного конкурента Трампа на майбутніх президентських перегонах Д. Байдена та його сина, у зв'язку з діяльністю обох в Україні. Крім того, Трам піднімає вже протухлу цвіллю й давно спростовану гіпотезу, що то не москалі втрутилися у вибори США у 2016-му, а українці. І наполегливо "пропонує" Зеленському "розкопати" в Україні Національний сервер Демократичної партії США, зламаний із-за поребрика, який американські розвідки так і не спромоглися знайти. Начебто нічого страшного немає у всьому цьому, але досвічені очі правників, політиків і дипломатів водночас екстрагували одразу кілька правопорушень, а то й злочинів.
Перше: Трамп затримав допомогу союзникові США, який бореться із ворогом США - путінською РФією. Допомогу, яку узгодило одразу три оборонних відомства, кошти з бюджету, тобто із кишень платників податків, виділені в інтересах оборони США. Це зрада оборонних інтересів і маніпуляція бюджетними коштами, або просто зрада інтересів США. Трамп погодився таки надати цю допомогу, але в обмін на "послугу". Це тиск на лідера (точніше "лідера") України. Це шантаж з метою компроментації основного супеника Трампа на наступних виборах. Тобто ще один удар по американській демократії, та ще й з залученням іноземної країни. Також злочин державної ваги. І це спроба перекласти злочин Трампа і Путіна, а саме втручання у минулі вибори з метою просунути Трампа на пост президента США на Україну. Ще один злочин. Це те, що випливає з транскрипту, тобто модифікованого запису розмови. Інформатор же зазначив, що вимога добути компромат на Байдена прозвучала 8 разів! Кожен із цих злочинів міг би стати (і став) причиною для імпічменту, у порівнянні з яким Уотерґейт виглядая як перша репетиція порівняно з справжньою виставою, на яку люди гроші за квитки заплатили. Просто стає шкода Білла Клінтона, якого за якийсь нещасний міньєт імпічнули.. Несправедливо якось..
Пригадую, як у 95-му кварталі Зеленський порівнював Порошенка на міжнародних переговорах з "сіроткай Курскава вакзала.." Смішно було, справді. Тільки в реальному політичному житті "курвскай сіроткай аказалась Зєля." Якщо відверто, овече бекання-мекання у слухавку принесло б менше шкоди Україні, ніж "чьоткій паца" з його рагульським розумінням політичних реалій. Зеленський пообіцяв підсобити, посадивши на посаду свого на 100% генерального прокурора: корупція, створення завідомо неправдивої інформації під тиском глави іноземного уряду. Це те що Трамп через своїх посланців два роки вимагав від Порошенка і чого йому так і не вдалося отримати. Принагідно Зєльонській пожалівся на колишню посла США в Україні, яка не сприймала його як президента (мабуть щось особисте, бо дуже голос дрижав). І поскаржився на Німеччину та Францію, які "мало" тиснуть санкціями на Путіна. Згадав себе, як я малим нарікав своєму старшому кузенові на "тяжолу жисть у дєтсадікє, шоб он прийшол і разобрався."
Що з цього Трампові? Боюся, що нічого. Імпічмент річ сувора, але у демократів просто може не вистачити клепки справитися з популістом і його масивною підтримкою від американської черні (і Путіна). Більше того, чомусь складається враження, що це лише димова завіса. Спроба прикрити справжній скандал чи компромат за допомогою меншого, який потім можна досить легко пересобачити собі на користь. Наприклад, в Україні таки "знайдеться" сервер пані Клінтон, який вона проклацала мокшанам. Чи "насправді" його знайдуть, скажімо, під прилавком магазину Рошен, чи про це лише скажуть у ЗМІ самого братнього нам народу - то вже справа технічна. Проте статистика свідчить, що імпічмент - це кінець політичної кар'єри чинного президента США, яку навіть не треба доводити до кінця. Навіть із рудиментарної порядності (і щоб не втратити президентську пенсію) - краще піти у відставку самому. Як буде цього разу - побачимо.
Що з цього Зеленському? За майстерно виконану роль мальчіша-плохіша він отримав свою вищу винагороду - візит до Білого Дому. Це верх устремлінь "посона з району", максимум мрій. Правда, там він сидів як опущений, коли Трамп відверто його злив як відпрацьований матеріал і послав до Путіна "рішить вапрос." Мені навіть було десь по людськи Зєлю шкода, на мить. Мабуть він у мріях летів до Вашингтону як супермен і рятівник планети, 15-хвилинна промова якого мала б змінити світ у бік любові, миру й добра. А став Monika Zelensky, "роблю імпічменту якісно й недорого." Хоча він актор, може то й справді була лише роль. Тоді вона вдалася на всі 100, не на 73%.
Що з того Україні? Україну обісрали (пардон за недипломатичний вислів) на повну довжину прямої кишки, тепер обтікає. І мова не лише про іміджеві втрати, то б уже нехай. Подумаєш, назвали "f*ck up" країною, це й так усім стало зрозумілим після останніх виборів. Україна засраним ротом свого презєдента назвала себе вкрай корумпованою, а Трамп повторив це не раз. Чи залишиться Трамп при владі, чи ні, а Україна йому (і наступному президентові, якщо це буде не він) вже до одного місця. Можна сміливо заощадити кошти платників податків на допомогу Україні і переадресувати їх на ту дурнозвісну Трампову стіну на мексиканському кордоні, наприклад. Навіть телепневі зрозуміло, що допомагати корумпованій країні - це гроші на вітер. Завдано потужного удару Д. Байдену. Він можливо вже не виграє вибори, а він кращий партнер Україні, ніж Трамп. Принаймні набагато краще обізнаний із справжнім станом речей сам, не від Путіна. А якщо Байден і виграє вибори, то як він буде ставитись до України після такою підлоти проти нього? Питання риторичне. Те саме можна сказати про основних наших союзників у Європі - Німеччину та Францію. Це не дипломатичні ляпи "політичного неофіта", як назвало чинне презє-непорозуміння одне шановне видання США. Це смачний харчок в обличчя, такі речі не вибачають. Тут можна продовжити, але хотілося б лише про вагоме..
Але все ж... Дуже хочеться назвати все вищеописане поточними моментами. Якось випадково включив NPR, дуже хороше радіо. Там запросили колишнього посла в Україні Дж. Гербста (2003-2006). Його журналістка попросила тезово, у кількох реченнях описати, чому для США важливо підтримувати Україну. Ось його слова, з пам'яті: "Справа в тім, що у Кремлі оселився властолюбний тиран і порушник світового спокою. Він змінив хід виборів у США, він розвалює НАТО і ЄС, де наші союзники, які захищають національні інтереси США у північній півкулі. Україна завжди стояла між країнами західних демократій і Росією, і зараз вона нарешті стала невід'ємною частиною Європи. Путін веде війну проти Україїни. Єдине розумне рішення для США за цих обставин - підтримувати Україну." Це мабуть сама твереза оцінка того, що відбувається, в одному абзаці. І багато надії на майбутнє.
За матеріалами Huffington Post, The New York Times, Fox News, The Washington Post, CNN Politics, NPR Radio Station, Reuters, Quartz.