Я: Я не україномовний україномовнець (слава Україномовномовнії?) - я українець.
Молодь України: скалькувати блядське імперське поняття, яким охарактеризовують підкорене й асимільоване насєлєніє ("русскоязичний") - done.
А як же треба, тату? Можуть спитати діти, яким некомпетентні підкацаплені журнашлюхи засрали голови. Нам же треба якась ідентифікація за мовою.
По-перше:
Українець - це просто українець. У вакуумі, сферичний - розмовляє нашою мовою.
Конкретно про мову?
Так, є українці асимільовані. Я сам з такої родини. Їх так і варто називати - асимільовані (зросійщені) українці. ЦЕ Ж ЙОБАНА ПРАВДА
Так. У певному контексті можна вжити "неасимільовані українці". Коли хочеш наголосити, що це українці, яким рідну мову передали батьки. І всьо. Баста.
А:
Україномовний українець - це блядь ЙОБАНИЙ НОНСЕНС.
Масло масляне, солома солом'яна. БЛЯДЬ
Україноговний, сука.
А насправді це хитра підміна понять. Типу от від природи є російськомовні українці і україномовні українці. Хіхі хаха. Па пріколу. НІХУЯ
Є українці, асимільовані, зросійщені геноцидами, репресіями, хитрими адміністраційними пряниками, утисками, формальними і неформальними, байками про "менших братів", австрійскій ґєнштаб, пасобнікоф фашистоф тощо.
А є українці, яких, НА ЩАСТЯ, не асимілювали.
І все.
Ну ні. Не все. Бо українці, яких асимілювали, деасимільовуються (привіт!).
Але це вже інша історія. Не про дискурс.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma