Завжди цікавою була історія відомих втікачів з-під режиму, Як тікали? Куди саме? Чи світ за очі по тому світив інакше? Чому іноді в результаті ставали заручниками власного рішення, яке, у свою чергу, не ставало єдино важливим у житті?
Зокрема ця захоплива історія – про життя придворного поета Кім Чен Іра, який пройшов шлях від обласканого увагою та державними нагородами поета — до утікача у вільний світ. Свого часу, здобувши звання лауреата державних премій, наш герой на ім’я Чан Чжін Сон міг розраховувати на безбідне життя члена привілейованого класу Північної Кореї. Де, нагадаймо, все було так, як донедавна у Радянському Союзі, і де завдяки продовольчому забезпеченню через спецрозподільник (навіть коли населення потерпало від голоду), пропуску на вільне пересування країною, доступу до суворо цензурованої інформації та персональним аудієнціям у самого Кім Чен Іра, життя поета в Пхеньяні здавалося легким та безтурботним.
Тут навіть читання забороненої літератури було таке саме, як у нас донедавна: можна, але не всім. Тож коли друг нашого героя губить примірник забороненого іноземного журналу, виданого поетові для службового користування, йому не лишається іншого вибору, як зважитися на втечу заради порятунку власного життя. Погодьтеся, у Радянському Союзі у дисидентських колах було набагато легше – будь-який самвидав знаходився протягом ночі, вартувало лише пробігтися по знайомих.
Утім, життя в описуваній країні – тобто «державна» Система - нагадаймо, було закритим від імперіалістичного впливу, як колись СРСР, тому зарубіжна зараза видавалася особливо привілейованим слугам режиму, і то у дозованій кількості. Тобто знайомих було не густо. Тому далі, як у будь-якій дисидентській історії, пішли дивовижні викриття та неймовірні подробиці, які, будучи висловлені зокрема на сторінках «Улюбленого керівника», дають читачеві справжнє уявлення про жахіття повсякденного життя у Північній Кореї.
Чан Чжін Сон. Улюблений керівник. – BookChef, 2021
Ілюстрація: Andy Warhol
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma