Як вже говорилося (не в ракурсі прогнозів) у цій фазі ми спостерігаємо та переживаємо зовсім іншу, нову війну. Може бути вже третьою, у відносно короткому часовому інтервалі.
Перша повномасштабна війна РФ (на мови світу перекладається як: "російський фашизм") це імперські амбіції Путіна, ультиматуми НАТО та Київ за три дні. Її останки ще гниють у лісах Чернігівщини та під Києвом.
Друга війна це зменшені апетити та спроби впарити загарбницьку "угоду" світовій спільноті та Україні. Вона також у минулому.
А ця війна сьогодні йде вже за виживання самого імперсько-фашистського режиму. Не треба робити помилок на цей предмет, хоча і йде вона все ще на території України. Тому що не зберігши завоювання першої фази: частину Донбасу, Крим, коридор та міст; не показавши хоч якісь досягнення на фронтах йти на так звані "вибори" верхівці режиму не буде з чим. Вкрасти, вже відкрито вибори тільки підвищить градус ненависті в країні, розширення могилізації завершить процес і куди вона повернеться, згодом, добре відомо з історії.
Російсько-фашистський режим це добре знає і, можливо, вже відчуває. Він знає що на кону стоїть caмe його виживання. Не варто ігнорувати і применшувати ступінь озвірілості з якою він боротиметься за виживання. Розслабленості та легкомуслі тут зовсім не місце, вони небезпечні, і в гіршому випадку можуть коштувати нам перемоги.
Вийшли на поле, пульнули, крикнули москалі побігли - це гарна книжка, але зовсім не про цю реальну війну. Якщо виживе та переможе Україна, це означатиме кінець злочинного фашистського режиму; а якщо режиму вдасться встояти і уникнути відповідальності за скоєне, це спричинить великі, серйозні та невизначені проблеми для незалежності України.
Сьогодні це не абстрактні роздуми та попередження. Про можливість "перемовин з Росією" незабаром відкрито говорять союзники України в НАТО і я не маю на увазі дивну аберацію Угорщини - Орбана.
Зрозуміло, що говорять про це країни які об'єднує загальне уявлення про неможливість успішного протистояння Росії. Або це невеликі країни які заздалегідь відмовилися від можливості опору; або вони просто не розуміють що являє собою Росія. І таких на жаль багато: більше, ніж хотілося б. Навіть США зберігають якісь ілюзії стосовно РФ: вони хочуть бачити її як гідного, хоч і загадкового противника; вони не можуть визнати, що мають справу просто зі східною тоталітарною ордою яку очолює мафіозне угруповання, з Північною Кореєю в багаторазово збільшеному масштабі.
"Переговори", особливо напередодні "виборів" - це як ковток повітря, рятувальний круг для фашистського режиму РФ. Показати завоювання, головне: коридор та "нові території"; про Дамбасс з якого все починалося під зливою пропаганди населення оркостану швидко забуде. Заявити про закінчення операції, на цій хвилі провести успішні "вибори". І почати продавлювати, повільно але впевнено зняття санкцій тa "нормалізацію", якесь перезавантаження, а от і кандидат на горизонті. З часом відсунути Хло для початку на жердинку мудреця що зрідка каркає, поступово забудуть. І: рулити, качати і знову рулити назавжди. Хмари пішли. Hебезпека минула. Десь такий план.
Мудреці які каркають сьогодні про "перемовини" грають Хлу, колективному або фізичному прямо і точно у цей план. Як в яблучко. Чому? які тут раціональні міркування? - я не знаю. От чесно не можу вам сказати. Дурень начебто не має потрапити на таку посаду. Амбіції, демократичний посадовець такого рівня має вміти стримувати. Просто язик засвербів? Не знаю.
Яка "нормалізація"? "Перемовини", про що? Про нормалізацію розбою та пограбування на міжнародному рівні? Це ж визначить майбутнє не України, а світу всього: і вашого включно, подумали тут хоча б хвилину?
Залишається зробити висновок що ні, не подумали. Просто язик засвербілo, стримати ніякої можливості. Але висновок залишається що приклади вже з'являються і, мабуть, таких буде більше. Ця лінія не працює безумовно та автоматично на Україну. Цей факт доведеться брати до уваги і працювати в реальній ситуації на відміну від бажаної і намальованої. Сьогодні це критично як ніколи.
Влітку цього року розпочалася інша, фінальна війна: за остаточну поразку фашистського режиму РФ та перемогу України. Про це не можна забувати і треба пам'ятати щохвилини, до самих феєрверків перемоги.
Тепер про умови: вони прямо випливають із представленого бекгроунду ситуації. Їх три, з половиною.
Перше, у цій фазі не можна давати ворогові жодних значних перемог. Just deny. Це допомагає ворогові йти на "вибори" та реалізовувати його план. Це працює прямо в наратив про неможливість зупинити Росію та розходиться хвилями тисяч оркоботів серед населення України. Прямо зараз. Deny.
Друге, відпрацювати та встановити у постійну та надійну практику робочий цикл "масове знищення - видавлювання ворогa". Скрізь та постійно, щодня. На цьому етапі фокус може бути на знищенні. Нехай це буде 90 : 10, навіть 99 : 1. Але все одно, обидві частини програми мають бути абсолютно передбачуваними і неминучими. Це надійний спосіб сказати оркам, простою тa єдиною мовою яку вони розуміють, що шукати в Україні їм нічого, крім ганьби та смерті. Історія показала нам що повідомлення обов'язково дійде - це питання часу.
Це більше, ніж стратегія: це надійний і прямий шлях до перемоги. І не тільки перемоги - на весь доступний для огляду горизонт, тому що сьогодні ніхто навіть на небесах не може сказати чи буде Росія нормальним суспільством і країною, як це може статися і коли.
Третє, українське суспільство має говорити однією мовою. Дивні коментарі, які пройшли нещодавно вже завдали шкоди справі перемоги. Таких працівників і помічників треба позбуватися одразу. Якщо в Україні, навіть у керівництві немає єдності з такого питання, всі сумніви розійдуться у світовій спільноті і повернутися посиленою луною. Бо ніхто не може сказати сьогодні скільки може завтра не вистачити до перемоги.
Половина, це міжнародний наратив. З ідеєю що незалежність України може визначатися кимось ще треба закінчувати прямо зараз: з нагоди початку фінальної фази війни. Знайдуться надійні союзники які роблять не для пози, не тільки від співчуття, а й тому, що розуміють що це необхідно, в тому для них самих. Можна просити тa потрібно дякувати. Але не можна ставити перемогу в залежність від якихось вантажів. Перемога це не купівля в шопінг-центрі. Це іспит і шлагбаум на виживання і вихід у наступний етап. Виходять тільки ті, хто знайшов сили, волю і рішення. В собі, більше такого ніде не купити.
І за всім цим стоїть українське суспільство: нація; країна. Її впевненість, її воля до життя; бажання, надія та підкріплени силами можливість та право на вільне від страху та насильства життя поколінь. Єдина впевнена основа та гарантія перемоги.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma