Enigma Enigma

Kristina Kishyk (Христина Кішик)

2019-11-30 11:49:38 eye-2 3208   — comment 0

/уривок/


йду по небу вниз
сама
сьогодні
вже нічого нема
тільки ще й досі відчуваю тебе поруч десь у першій думці щодня, в слизькому подиху на дні пам`яті, в кожному нестерпному поколюванні серця,
так ніколи не буде тепло як із твоїми рідними обіймами в душу, триманням за серце, палкими цілунками ніг
в спільній молитві двох тіл
або навіть більше у боротьбі всіх світів де були ми чесними і хворими
кволими
один для одного
усю космічність життя і справжності, ми дали нам у тих молитвах вірою, коли в душі замерзали сльози і все навкруги ставало таким невагомим, простим і складним,
нам було нестрашно на цей клятий світ
бо ми вірили в нас
любили
і мріяли тільки жити
не боялися вмерти
віддати себе
заручитися єдиним духом
щоб жити
знову і знову
разом
.
мені уже нестрашно щоразу помирати коли ти засинаєш не сам і цілуєш жінку, яку не любиш. мені уже не болить бути в іншому світі людей. тільки холодно дуже, бо небо над нами стало низьким й неглибоким. мерехтінням зірок, які не світять, ти легко сховав мене зі себе закрив наше небо. забув про сяйво, сотворив лиш нову відтінь.
тільки зорі усі я сама загасила. винна. закрила сльозами знаки на чекання, тільки віру в молитву лишила
для серця
у нас.
колись ти казав, що нам не пробачить бог за цю любов, якщо ми не зможемо бути разом.
бог, мабуть, й не пробачить нам ніколи,
але добре, що ми пробачили один одному
тепер стане
легше
йти по небу вниз
обом

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma