КОНТЕКСТ:
«Чим більше звичок має людина – тим менше вона вільна і незалежна» – сказав німецький філософ Іммануїл Кант.
Коли військовослужбовець виконує якісь дії постійно, наприклад: чистить зброю, чатує, відновлює сили, приборкує страх, ризикує, приймає рішення, ставить завдання, контролює, тренується, бреше, «бухає», «колеться» і т.ін., тоді у нього підсвідомо виникає бажання або необхідність робити їх знову – це звичка.
Звичка – це стала модель поведінки людини або окремих дій, яка формується внаслідок повторюваної необхідності (бо хто, як не я) або бажання виконувати ті чи інші завдання (бо треба).
Звісно, що звички поділяються на корисні та шкідливі. Однак хороші звички роблять час союзником, погані – ворогом. Шкідливі звички зазвичай перетворюються у хронічні хвороби: куріння – в рак; пияцтво – в алкоголізм; отримання кайфу – в наркоманію, що зрештою також руйнує особистість і перетворює її на овоч.
СУТЬ ПРОБЛЕМИ
Вважається, що 90% часу впродовж дня будь-яка людина, військова зокрема, витрачає за рутинними звичками. Фактично й військова служба проходить на автопілоті і в ній надзвичайно важливою є усвідомленість чим ти в конкретну одиницю часу займаєшся. Одна з найпоширеніших звичок у військових – чекати, іноді незрозуміло чого і скільки.
Якщо уявити, що у вас 100 років життя, з яких 90 ви живете за звичкою і це взагалі не пам’ятається, то виходить що те, чого ви не пам’ятаєте й не було насправді. Ваша особистість і життя загалом має в основі пам'ять. Немає пам’яті – тоді ви втрачаєте свою ідентичність: не знаєте, хто ви, де і що відбувається з вами.
Отже, якщо ви припиняєте жити «на автоматі» за звичкою, тоді ви, по суті, повертаєтесь у реальне життя. І якщо зрозуміти як працює механізм виникнення і зміни звичок, тоді це, з великою вірогідністю, змінює життя, а у військових надає можливість упорядковувати хаос під час виконання бойових завдань і зміцнювати «коло безпеки» для виживання.
Зазвичай, найбільш поширений спосіб змінювати звички особового складу в армії – це застосування командирами (начальниками) не розуму а волі, а саме: змусити, заохотити, залякати, стимулювати посиленою відповідальністю та страхом, контролювати, створювати умови безвиході, застосовувати колективне покарання за вчинки окремих індивідів тощо.
Доведено з давен, що включення волі під час зміни звичок – це короткостроковий і ненадійний інструмент. Діє, але не довго і не завжди ще й ламається часто.
Як військовому лідеру зробити так, щоб більшість звичок у нього і його підлеглих була корисною для виконання місії та зміцнювала боєздатність команди?
ВИРІШЕННЯ:
Насправді визнані військові лідери чудово розуміють механізми виникнення і зміни власних звичок і конкретної людини, яка слідує за ними, зокрема.
Механізм виникнення звичок такий:
Більшість людей пам’ятають себе з 4-5 років, коли починає формуватися пам'ять – комплекс пізнавальних здібностей і вищих психічних функцій по накопиченню, збереженню та відтворенню знань, навичок і звичок.
Найперше, що закладається в пам'яті людини від народження – це переконання. Людина стикається з реальністю – отримує зворотній зв'язок і починає формувати свої переконання (вогонь – пече; вода – мокра; морозиво – смачне; хтось сильніший за тебе – є загрозою ...). Це утверджені ідеї або думки, які людина має про світ, себе чи інших.
На основі переконань у людини формується картина світу або світогляд – форма самосвідомості людини, або система узагальнених поглядів щодо її місця у світі та взаємовідносин з ним. Іншими словами – це наші уявлення про цей світ. Більш частину життя ми проживаємо у собі, малюючи картини цього світу.
На основі світогляду вибудовується система пріоритетів і цінностей – того, заради чого живе людина.
На основі цінностей, формуються наші життєві принципи. Наприклад: «Все, що не заборонено, те дозволено»; «Все, що не дозволено, то заборонено»; «Заповіді Божі» тощо.
На основі принципів формуються правила – поведінка людини у конкретній ситуації.
На основі правил у нас формуються навички – здатність робити щось автоматично, не замислюючись.
На основі навичок – характер – динамічна, упорядкована сукупність стійких, індивідуально психологічних особливостей людини і звички.
І навички, і звички формуються в результаті постійних повторень певних дій і є основою поведінки людини. Проте навички можна удосконалити й розвинути (так само як і втратити), звички ж не розвиваються і не вдосконалюються – такі повторювані дії просто притаманні поведінці людини.
Механізм зміни звичок такий:
Визнані військові лідери чітко розуміють, що змінювати звички підлеглих безглуздо, їх просто неможливо змінити, якщо вони не змінять правила, на основі яких вони діяли і діють. Правила вони не змінять, допоки не змінять принципи. Принципи не зміняться, поки не зміните цінності, а цінності не зміняться поки не зміните переконання, які лежать в основі їхнього світогляду.
УРОК:
Коли військові лідери спочатку змінюють ПЕРЕКОНАННЯ підлеглих, тоді, зазвичай, вони автоматично змінюють і їхні принципи, правила і цінності, а в результаті – ЗВИЧКИ.
Тому їм потрібно зрозуміти природу походження кожної звички. Вона формується в людини не просто так, а знімає з мозку величезне енергетичне навантаження. Тому що мозок людини – це найбільш енерговитратний інструмент, який споживає 80% енергії тіла, коли працює над вирішенням нових завдань, особливо в небезпечних для життя хаотичних і безладових бойових ситуаціях. А звички створюються якраз для того, щоб зменшувати ці енерговитрати мозку.
Для того, щоб змінити в собі або в своїх підлеглих звичку, спочатку необхідно відповісти на питання: «НАВІЩО?»
Видатні військові лідери розуміли колись і розуміють тепер, що найбільш розумний, жорстокий і вимогливий вчитель – це життя і війна. Тому після будь-якого отриманого досвіду вони обов’язково вчать і засвоюють уроки, на основі яких СПОЧАТКУ ЗМІНЮЮТЬ ПЕРЕКОНАННЯ підлеглих і, тим самим, автоматично змінюють їхні ЗВИЧКИ.
#Бойове_лідерство_українців
#Місія_насамперед_люди_завжди
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma