Колись давно, мабуть на початку 2000-х чи наприкінці 90-х, я дивився серіал «Сьогун». Фільм сподобався, і коли до рук потрапила книга, по якій було відзнято серіалу, то прочитав і її. Щоправда, переклад був кацапською. Аж зараз в інтернеті побачив рекламу українського перекладу книги Дж. Клавелла «Шьогун» («Лаборатороія»; Київ; 2025 р.; переклад з англійської – Юлія Лозова). Одразу ж замовив собі цього двохтомника, хоча ціна була трохи для мене завелика. Але, коли отримав книгу, то побачив, що надруковано її на гарному папері, присутня закладка, гарний шрифт та гарний, чіткий друк. Ще не читавши, зрадів. А коли прочитав, зрадів ще більше. З доби своєї молодості, яка прийшлася на епоху розвиненого соціалізму, я знав, що український переклад більшістю значно кращий за кацапський – соковитіший, зрозуміліший та вірніший. Ця книга теж повністю виправдала мої сподівання. Читав її і вдень, і вночі – благо, я пенсіонер і маю вільний час. Не завадили і повітряні тривоги – я просто не звертав на них особливої уваги, оскільки те, що відбувалося в книзі, мені було цікавіше за вірогідну небезпеку.
Вийшло так, що я дуже вдячний видавництву і перекладачу за отримане задоволення від книги на улюблену тему – про середньовічну Японію, тим більш, що в книзі присутні деякі специфічні японські поняття та розуміння життєвих ситуацій.
Тираж книги – 4000 примірників, є й електронне видання, для тих, хто звик в планшеті тримати цілу бібліотеку.
Я рекомендую цю книгу читачам, тим хто цікавиться Японією та людським відносинам. Зокрема, задоволений перекладом. Якщо не знаєте, що подарувати другу – подаруйте цю книгу. Вона цього коштує.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma