Щойно вщухло обурення після «Оскара» з фільмом про Навального, як у Франції виходить книженція Павла Філатьєва «ZOV, людина, яка сказала «ні» війні».
Акцентую увагу читача у назві книженції саме на виразному «ZOV»… Далі можна писати що завгодно, хоч і про хвороби марсіанських коників-стрибунців, але оце «ZOV» насторожує і буде ще довго насторожувати українців, особливо тих, хто пройшов крізь пекло цієї кривавої війни і втратив рідних.
Філатьєв – російський військовий, який з перших днів війни вбивав українців на південному фронті, штурмував Херсон… Потім йому щось там не сподобалось і він втік до Франції, аби написати свою книженцію. Вже як «жертва режиму».
Оце «ZOV» виразно вказує на те, що Філатьєв пішов вбивати українців цілком усвідомлено, з ясною головою письменника, який добре розуміється на логічному потоці «причина – наслідок». Але пішов вбивати… А «жертва режиму» з'явилося потім.
Як людина з добротною освітою, бо без підготовки книжку практично неможливо написати, він добре розумів, на яку саме війну він пішов. Він ясно усвідомлював, що ця війна – не захист його Батьківщини. Як письменник він добре розумів, що ця війна – це початок відновлення російської імперії. А будь-яке відновлення імперії завжди супроводжується масовими репресіями і вбивствами незгодних (та й кого завгодно – для страху). Так було завжди, в усі часи і в усіх країнах, які будували свої імперії. Тобто, Філатьєв ішов вбивати українців абсолютно свідомо, а не був «жертвою режиму», і органи правопорядку України можуть спокійнісінько вимагати Францію переправити цього суб’єкта в Гаагу, аби він там розповів, чому не сказав «ні» війні» ще до початку самої війни, для прикладу, як це робив російський генерал Івашов…
Але тут присутнє питання: чому втік?
Ось на це питання напрошується відповідь «бо не вийшло Київ за два дня»… Гарна відповідь. Але для Гааги. Бо оце «ZOV» підштовхує до пошуку інших варіантів, тим більше, що ця книженція гарно вкладається в логічний ряд після «Оскара»…
Так, схоже на те, що книжка Філатьєва (якщо він її сам писав) є продовженням пропагандистської російської кампанії для скасування економічних санкцій …після війни. Ну і для того, аби уникнути репарації, бо, мовляв, росія сама постраждала від «режиму».
Дуже схоже. Але! Залишається питання, чому цивілізований світ охоче іде на співпрацю з росіянами?
«Нічого особистого – тільки бізнес» – це не відповідь на це питання, бо вона більше підходить до Меркель та її соратників. Французи втратили в росії дуже багато. Варто згадати хоча б вже готові містралі, універсальні десантні кораблі, на які вже прибули російські екіпажі… Отже, існує інше пояснення…
І ось подія, яка сталася в одному з ресторанів Дніпра, яка набула гучного резонансу в українському суспільстві і викликала не бурю, а шквал коментарів, внесла дуже важливий штрих у схему міркувань.
Суть події. Місто Дніпро. В ресторан заходять військові і просять відвідувачів показати документи. Здавалося б, абсолютно рядова подія під час військового стану, бо в Україні йде кривава війна, бо Україну бомбардують російські ракети, які «хтось» скеровує. Отож, перевірка документів будь де і в будь якому місці є цілком зрозумілим для всіх громадян заходом безпеки.
Але ж ні! Не для всіх! Господарка ресторану вирішила показати себе. І показала. Особливо «цінні» матюки на адресу військових і фраза: «Я буду говорити з тобою так, як сама захочу, а ти мусиш говорити зі мною так, як треба»… Господарка ресторану виразно показала абсолютну відсутність зв’язку з реаліями часу, відсутність витримки і толерантності, тобто, повну відсутність культури. Не культури поведінки, яка відповідає статусу (що сьогодні називають «емоційним інтелектом»), а культури в широкому розумінні цього терміну…
Тепер погортаємо сторінки історії.
Хто є засновником російської імперії? Ні, це не цар Петро. Цар Петро жив і діяв строго за російськими лекалами. Обрізав боярам бороди разом із головами, побудував на костях підданих нову столицю і Царське Село, точну копію Версаля, переодягнув армію в нові мундири європейського зразка… І все.
Справжню російську імперію організувала Катерина з німецького роду Ангальт-Цербст і відполірувала з німецькою педантичністю. Література, мистецтво, Академія наук (на зразок Паризької академії) – це основа кожної тогочасної європейської держави. І культура поведінки згідно статусу.
І саме з цього часу в імперській культурі росії почали безслідно розчинятися архаїчні культури різних народів…
Зверніть увагу, за часів пріснопам’ятного СССР в усіх школах без винятку викладалася російська література. Впродовж років навчання детально розбиралися і вивчалися класики російської літератури, російської науки, російського мистецтва. І цей напрямок шкільної освіти підтримувався навіть Сталіном. Більше того, в сталінські часи активно підтримувалися опера та балет, засновані російськими імперськими класиками… Чому? Чому буржуазна література та культура підтримувалися комуністами?
…Так ось, відосик із Дніпра швидко поширився інтернетом по всьому світу. Далі ситуація: француз, подивившись відосик із Дніпра, купує книжку Павла Філатьєва, бо він є представником російської культури, яка в голові француза завжди асоціюється з класичною російською імперською культурою…
…А яку культуру може явити світові Україна? Крім борщу, вареників і гопака?
Перед війною в одній із європейських країн був досить популярним відосик, випущений в якості соціальної реклами. Коротко суть відосика: не ображай прибиральницю з України, яка миє підлогу в твоєму домі, бо вона може виявитися доктором фізико-математичних наук і зможе допомогти тобі з домашнім завданням…
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma