Обстріл військових медиків підконтрольними Росії бойовиками – це порушення Мінських угод та домовленостей Нормандського саміту. Однак під час евакуації тіла вбитого українського військовослужбовця неозброєна евакуаційна група, яка складалася з представників СККК з відповідними білими розпізнавальними знаками "СККК", потрапила в засідку збройних формувань російських окупаційних сил. Також у липні, але торік, поблизу селища Водяне на Донбасі загинули військовий медик – сержант морської піхоти Ірина Шевченко і водій, старший матрос Сергій Майборода. Їхній санітарний транспорт із червоним хрестом на борту зазнав удару з протитанкового ракетного комплексу.
Російські збройні формування обстріляли групу евакуації. Внаслідок нападу загинув медик, ще два військовослужбовці Збройних сил України отримали поранення. Тіло медика також залишилося на території, яка не контролюється урядом України, і потребується його евакуація.
Це вбивство має усі ознаки воєнного злочину. Підступне вбивство медика, на якому були усі відповідні маркування, є черговим свідченням того, що російсько-окупаційні підрозділи навіть не збираються дотримуватися жодних міжнародних правових норм. Обстріл російських гібридних сил, всупереч їхнім же гарантіям дотримання режиму тиші під час евакуації, нанесений ними удар по маркованій білими пов'язками та білими касками евакуаційній групі українських військових, актуалізували проблему воєнних злочинів – вкотре за час російської агресії проти України. З юридичної точки зору, в цьому вбивстві є ознаки воєнного злочину, а з моральної точки зору, мова йде ні про що інше, як про акт варварства. Женевські конвенції про захист жертв війни та Звичаєве міжнародне гуманітарне право забороняють напади на медичний персонал, санітарний транспорт, поранених комбатантів. Заборона є імперативною, беззастережною. Медичні формування в будь-який час користуються повагою, захистом, і не можуть бути об'єктом нападу. Транспорт із пораненими та хворими або медичним обладнанням оберігають і захищають так само, як і пересувні медичні формування. Порушення заборони нападу на медиків, які мають відмітні знаки на екіпіруванні, обстріл всупереч обіцянці припинення вогню треба тлумачити як віроломство, що є однією зі складових воєнного злочину. Віроломство є конкретним юридично значущим терміном, його чітке визначення міститься у Протоколі І Женевських конвенцій: "дії, спрямовані на те, щоб викликати довіру противника і примусити його повірити, що він має право на захист".Відповідальність за воєнний злочин несуть особи, які безпосередньо вчинили напад, командири, які віддали відповідний наказ або знали (чи мали підстави знати) про такий напад. Воєнні злочини підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. МКС судить фізичних осіб, але не державу – навіть якщо вона порушила безліч норм міжнародного права і є агресором. Водночас як держава, що контролює незаконні збройні формування на території Донбасу, Російська Федерація несе відповідальність за порушення норм міжнародного гуманітарного права.
Досудове розслідування загибелі військового медика розпочала прокуратура Донецької області. Справу відкрили за фактами порушення законів і звичаїв війни та умисного вбивства, здійсненого представниками незаконних збройних формувань Російської Федерації.
У структурі Офісу восени минулого року з’явився департамент, що займається організацією розслідування злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту. В прокуратурах Донецької та Луганської областей запрацювали відповідні спеціалізовані підрозділи. Все це створює вертикаль для координації зусиль усіх правоохоронних органів у розслідуванні воєнних злочинів і злочинів проти людяності. Крім того, йдеться передусім про систематичну фіксацію та систематизацію доказів.
Гюндуз Мамедов, заступник генпрокурора, керівник міжнародної Спільної слідчої групи від України, яка розслідує збиття літака рейсу MH17 над Донбасом, наводить дані, що з початку збройної агресії Росії проти України прокурори спільно з правозахисними організаціями подали до Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду 14 інформаційних повідомлень, 7 із них – стосовно Донбасу.
Останнє повідомлення, передане в лютому 2020 року, стосувалося нападів на цивільне населення та інфраструктуру, вбивств цивільних осіб, катувань та жорстокого поводження. На національному рівні прокуратура веде реєстр потерпілих (фізичних та юридичних осіб) від злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту на тимчасово окупованій території, або пов’язаних зі збройною агресією РФ проти України. Це дасть можливість громадянам отримати відповідний процесуальний статус потерпілого, встановити розмір заподіяних збитків, звернутися до суду для їхнього подальшого відшкодування.
Щодо вбивств, катувань та жорстокого поводження представників незаконних збройних формувань Росії, органи прокуратури та слідства встановили 160 місць незаконного утримання понад 3500 військовослужбовців та цивільних на тимчасово окупованій території Донбасу.
Встановлено факти й позасудових страт 9 військовослужбовців Збройних сил України представниками проросійської організованої групи «Козачий союз «Область війська Донського» під час боїв за Іловайськ у 2014 році та Дебальцеве у 2015 році. Ці дані також були відображені в інформаційних повідомленнях до Міжнародного кримінального суду (МКС).
Про злочинну діяльність «Козачого союзу «Область війська Донського» (скорочено КСОВД ) і його очільника Юрія Сафоненка також згадувала у своїх звітах Українська Гельсінська спілка з прав людини.
Фокус звітів різний. Деякі мають переважно емоційний, публіцистичний характер, описуючи те, через що довелося пройти жертвам і свідкам воєнних злочинів.
Інші звіти сконцентровані суто на юридичному аспекті. Таким, наприклад, був звіт щодо Ігоря Гіркіна (Стрєлкова), злочинів його та найближчих підлеглих у подіях 2014 року в Слов’янську. Йдеться про убивства цивільного населення, незаконні в’язниці, так звані «трійки», які вчиняли «трибунал», виносили вироки про ув’язнення чи розстріли. Даний звіт вважається закритим, бути публічним він не може в зв’язку з тим, що є частиною розслідування. Після останніх «великих обмінів» (29 грудня 2019 року з території ОРДЛО був звільнений 81 українець; 16 квітня 2020 року – 20 українських громадян – ред.) ми документували свідчення звільнених цивільних осіб про затримання, неправдиві звинувачення, тортури, погрози, умови утримання.
Результати такої діяльності не будуть «тут і зараз» – у найкращому випадку років через 5. Спочатку має бути судове рішення по базовій справі «Україна проти Росії».
8 листопада 2019 року Міжнародний суд ООН у Гаазі визнав свою юрисдикцію у цій справі, позов Україна подала в 2017 році. Після цього рішення зрушаться з місця справи і у Міжнародному кримінальному суді, і у Європейському суді з прав людини.
Єдиний державний реєстр судових рішень містить посилання лише на один вирок за вчинення воєнного злочину. В червні 2017 року за жорстоке поводження з військовополоненими Слов'янський міськрайонний суд Донецької області засудив громадянина України до 9 років позбавлення волі.
Засуджений – зі складу так званого «Окремого комендантського полку «Краматорський», що є одним зі збройних підрозділів угруповання «ДНР». Встановлено, що у період із серпня 2014 року до лютого 2015-го він жорстоко поводився із військовослужбовцями ЗСУ та волонтером, які потрапили в полон до угруповання «ДНР» і утримувалися в будівлі колишнього Управління СБУ в Донецьку.
Ще один вирок наразі оскаржується в апеляційній інстанції. Крім того, нещодавно винесено перший обвинувальний вирок щодо пропаганди війни за статтею 436 КК України.
Очевидною є потреба в конкретизації складів воєнних злочинів у національному законодавстві.
Очевидною є потреба в конкретизації складів воєнних злочинів у національному законодавстві.
За своєю природою воєнні злочини є одними з найтяжчих і найсерйозніших злочинів, відомих людству. Проте, винним у вчиненні більшості з них наразі, на жаль, вдається уникати кримінального переслідування. Одна з причин – недосконалість законодавства та його невідповідність міжнародним нормам. Чинна стаття 438 КК України («Порушення законів та звичаїв війни») достатньо узагальнена, тому очевидною є потреба в конкретизації складів воєнних злочинів у національному законодавстві, визначивши усі серйозні порушення Міжнародного гуманітарного права (МГП) саме як воєнні злочини.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma