У кінці 2000-х, у НАСВ ім. гетьмана П. Сагайдачного, що у Львові, за підтримки американської компанії «Alion Science and Technology», яку фінансував уряд США, було розгорнуто і обладнано перший в Україні «Центр імітаційного моделювання бойових дій» тактичного рівня.
Декілька американських військових інструкторів спільно із сертифікованими ними українськими викладачами вчили майбутніх командирів механізованих, танкових і аеромобільних взводів управляти боями за допомогою ПЗ «Follow Me», JCATS та «Battle Command».
Перед випуском офіцерів з академії з ними проводилися традиційні навчання «Golden Lion» та «Golden Eagle» за складними сценаріями майбутньої війни і процедурами TLP з використанням засобів імітаційного моделювання бойових дій. Саме тоді і там, вперше в освітньому процесі ВВНЗ України, впровадили комунікаційну техніку і культуру зворотного зв’язку: «Аналіз проведених дій».
У змодельованих сценаріях віртуальних боїв були перекриття маршрутів руху цивільними жінками з дітьми, були виснажені солдати, що відмовлялися воювати і дезертирували. Там імітаційно розігрувалися міські бої з сепаратистами – «гібридним» противником, яких супроводжував ворог сусідньої країни з постачаннями зброї та боєприпасів.
Тренування майбутніх командирів до навчань із застосуванням засобів імітаційного моделювання бойових дій відбувалися поетапно і системно, починаючи з 1-го курсу, навіть з використанням польової бази «Яворівського полігону» і завершувалися комплексними віртуально-тактичними навчаннями. Курсанти-випускники переживали перемоги і поразки.
Весною 2014-го, за протоколом, що відповідає умовам воєнної обстановки американці покинули Україну. Почалася російсько-українська війна ….. Вона відбувалася майже на 99% за тими сценаріями, за якими тренувалися діяти офіцери-випускники, що повели у бій свої взводи і роти. Їх готували засобами імітаційного моделювання до ведення майбутньої війни і та не забарилася. З них виросли бойові лідери, яких зараз знає вся Україна.
Вони вчилися на основі досвіду напрацьованих з минулих війн процедур прийняття рішень, однак їм імітаційно моделювали ФАНТАСТИЧНІ СЦЕНАРІЇ ВЕДЕННЯ МАЙБУТНЬОЇ ВІЙНИ, ЯКІ СТАЛИ РЕАЛЬНИМИ ВЖЕ ЗА ДЕКІЛЬКА РОКІВ.
Одне з тренувань у Центрі імітаційного моделювання бойових дій
Фактично всі Герої України, кавалери державних нагород – випускники НАСВ 2009–2014 р.р., вчилися у Центрі імітаційного моделювання бойових дій чи брали участь у навчаннях «Golden Lion» та «Golden Eagle».
Багато цих видатних командирів і неперевершених військових лідерів загинули в боях за Україну. Честь їм і шана! Вони закарбували свої імена у національній і світовій мілітарній історії.
З 2014-го року таких навчань в НАСВ більше не проводили. Без участі, ресурсів та … лідерства американців керівництво і викладачі були неспроможними проявити власне лідерство. Щось подібне почало відроджуватися лише через 10 (!!!) років і навіть далеко не вийшло на рівень тих років за методичною майстерністю.
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ
«Досвід цієї війни, реальний досвід фронту повинен стати основою підготовки офіцерів для Збройних Сил України. І це буде» (В. Зеленський).
Чи дійсно треба вчити тому досвіду, що був здобутий у 2022-му але сьогодні, у 2025-му, вже ніхто так не воює – бо то була інакша війна?
Треба вчити минулій війні? Треба вчити на основі реального досвіду фронту, який ЩОДЕННО швидкоплинно змінюється за способами і засобами бойового застосування???? І як наздогнати ту швидкоплинність?
Чи правильну установку нині задають очільники держави, ЗСУ для системи підготовки командирів у військових академіях? Тобто до цього все, що було – це було погано і вчили «по старому і не так», а зараз ми, з новим набутим досвідом, візьмемося і все відразу стане краще ....?
У збірниках досвіду ведення теперішньої війни всі його уроки належно вивчено? У них розкрито як вирішено існуючі проблемні питання війни?
У цих таємних друкованих працях з бойового досвіду зібрана об’єктивна і кришталево чесна правда, щоб правильно вчити майбутніх командирів?
Там є звіти АПД конкретних боїв і ситуацій та ідентифіковано їх уроки?
Ми маємо впевненість на 100%, що у збірниках досвіду зроблено правильні висновки? А висновки насправді зроблено? Ким?
РОЗДУМИ
1. Майбутніх офіцерів та сержантів необхідно вчити БАЗІ, що сформована з минулих воєнних часів і досвіду від воєн Спарти, Давньої Греції, римлян … , світових і до сучасних у ХХІ ст.. Ці основи, зафіксовані в працях воєнних теоретиків (Клауцевиця, Жоміні, Мольтке, Шліффена, Ліддела-Гарта, Свєчина та ін.) та мемуарах видатних військових лідерів.
БАЗА – це ЗАКОНИ і ПРИНЦИПИ війни, воєнного мистецтва, бою, управління, лідерства, командостворення, психології, підготовки тощо. Це воєнна класика, і без її розуміння та водночас вміння застосовувати практично і дотримуватися їх – неможливо створити боєздатну армію і воювати. Саме цій БАЗІ треба вчити у системі нашої військової освіти.
2.
«Те, що досвід чудовий учитель, – міф. … Якби життя було схоже на їзду на велосипеді або гру в теніс, уроки досвіду здебільшого були б надійними…. На жаль, багато ситуацій у житті не схожі на катання на велосипеді чи теніс. Уроки досвіду в складному і змінному світі можуть виявитися не такими надійними, як ми припускаємо.
У багатьох випадках середовище навчання страшенно підступне, та інтуїтивні уявлення, які в нас формуються, можуть значно відрізнятися від реальності. Вони можуть не тільки недостовірно передавати певну ситуацію, але й безперервно надавати нам ілюзію, що здається переконливою. Правила можуть сильно змінюватися в несподіваний момент, і наші інтуїтивні уявлення втрачають актуальність…
Заперечити досвід або не обмежуватися ним може бути складно, особливо коли пояснення, що суперечать нашим сформованим досвідом переконанням, абстрактні й неясні. Люди можуть і далі дотримуватися своїх уявлень попри конкретні факти, які доводять протилежне, викликаючи появу авторитетів з непохитними, але хибними переконаннями»
– Емре Соєр та Робін Ґоґарт «Міф досвіду. Чому ми засвоюємо хибні уроки і як це виправити», 2022. С. 222
3. Теперішня парадигма (концепція, генеральна ідея): «Сучасний стан воєнних дій – це майбутнє військової освіти» потребує нагальної заміни на іншу – «Сучасний стан військової освіти – це майбутнє воєнних дій».
ЗСУ ще вчора потребували компетентних військових лідерів, здатних вести не лише теперішню, але й майбутні війни. А ці війни будуть. Незалежно від наших бажань, щоб їх не було.
4. Військових лідерів треба готувати до майбутніх воєн а не теперішніх, тому що сьогодні буде вже не те, що вчора, а завтра – тим більше.
Основою підготовки офіцерів для Збройних Сил України повинний стати не теперішній досвід фронту, а формування і розвиток у них здатностей перетворити досвід минулих і теперішніх воєн на перемогу у майбутніх.
У наших військових академіях, переважно, вчать майбутніх офіцерів функціонувати в очевидному контексті (середовищі) за найкращими практиками і жорсткими обмеженнями, наприклад статутними вимогами, за принципом: «відчуй – категоризуй – реагуй». Тобто намагаються вчити БАЗУ і то так собі, бо мало хто знає її і вміє це робити.
Однак в ускладненому, мінливому і хаотичному контексті війни зазвичай не працюють класичні (базові) закони, принципи та способи минулого досвіду, так як ми того очікуємо чи бажали б, і не існує ніяких реальних обмежень їх дотримуватися та застосовувати.
В офіцерів виникає потреба експериментувати з БАЗОЮ і діяти за новітніми стратегіями: «пробуй – відчуй – реагуй» або «дій – відчуй – реагуй». Якщо діятимеш за «класикою» попереднього досвіду, то велика ймовірність отримати знищення, поразку, смерть.
Хаос здатні впорядковувати лише ті військові лідери, хто пробує та експериментує з БАЗОЮ (див. п. 1). Саме цьому і треба вчити у військових академіях курсантів, ВЧИТИ МИСЛИТИ І ДІЯТИ ПОЗА МЕЖАМИ ДОСВІДУ, а не відповідно до нього.
Французький мислитель Дені Дідро колись сказав, що якщо не має мети – тоді ти не зробиш нічого, але якщо мета мізерна, то й не зробиш нічого великого.
#Бойове_лідерство_українців
#Місія_насамперед_люди_завжди
Підписатися: "ВІЙСЬКОВЕ ЛІДЕРСТВО" You-Tube: "ЛІДЕРСТВО - ЦЕ ДОВІРА"
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma