Вечори в готелі поблизу Маскату.
Трагікомедія в двох діях про захопливу подорож в східну країну.
Дійові істоти:
ЗЄлюпа (він же – Буратіно) – припоцаний тупорилий нарік, який волею дебілоїдного населення потрапив у президентське крісло. Розмовляє хрипатим гундосим фальцетом і ходить трохи навприсядки, немовби обісрався.
Єрмачила – таємний чоловік ЗЄлюпи, агент ворожої країни з поганяловом «Козир».
ЗЄлєнка – офіційна дружина ЗЄлюпи, яка полюбляє скумбрію та інші розкоші, з причини чого її найближче оточення позаочі і зве «Скумбрією».
Охоронник 1 – тупий здоровенний поц.
Охоронник 2 – не менш тупий, не менш здоровенний поц.
Патрушев – хитросракий кацап, який в курсі всіх таємних бажань і мрій ЗЄлюпи. Мавпуючи свого начальника, за собою повсюди тягає охоронника з чемоданчиком, куди періодично сере та сцить
Бармалій-паша – замотаний у чисте біле простирадло бородань з білим рушником на голові, якийсь міністр місцевого самодержавного правителя.
Місцеві аскери – замотані в брудні (колись білі) простирадла бородані з брудними (колись білими) рушниками на головах. Завжди супроводжують Бармалія-пашу.
Хлопець на рецепшені – здоровенний бородань, замотаний у кольорове простирадло з кольоровим рушником на голові.
Танцюристки – жирненькі дівчата, з животиками та об’ємними сідницями, ноги, груди та спини яких потребують негайної депіляції, замотані в намиста, обличчя ховають за напівпрозорими антигрипозними масками.
Дія 1
Сцена 1
Оман. Маскат. Аеропорт. З нього виходить неголений Єрмачила. За ним дріботить гундосий поц з гірськими лижами під пахвою. Слідом за ЗЄлюпою виходить ЗЄлєнка, одягнена у вечірню сукню і пляжні тапочки. За ними два охоронника тягнуть величезні чемодани, напхані всякою хєрньою.
ЗЄлюпа:
- Андрюша, ми підемо кататися на лижах, чи тут снігу нема? Щось мені спекотно…
Єрмачила:
- Захлопни пельку, зараз в’їдемо в номер і підемо на пляж, купатися у теплому морі.
ЗЄлюпа:
- А як же мій лижний костюм, лижі та антиультрафіолетові окуляри?
Єрмачила:
- Та запхни їх собі в сраку, чи ти не знав, куди їдемо?
ЗЄлюпа:
- Ти казав, що ми їдемо домовлятися про мій виступ в московській сауні, де є піанінка і караоке. От я і захопив з собою з Трускавця все для лещатарства.
Єрмачила:
- Довбнем ти було, довбнем і здохнеш.
ЗЄлєнка:
- А тут на пляжі каву глясе носять? Чи треба з собою брати?
Єрмачила:
- Тут не лише каву, але й кальян на пляжі приносять.
ЗЄлюпа:
- Як гарно!
(звертається до охоронників):
-А ну, хами, впіймайте нам тачку!
Сцена 2
Тачка зупиняється перед готелем, на фасаді якого в оточенні п’яти золотих зірок нестерпно палає назва: Al Bustan Palace Ritz-Carlton. Літери стилізовані під мавританську готику. Подорожні виходять з авта, охоронник розраховується з водієм, другий охоронник витягає з багажника чемодани, і всі заходять до готелю. У охоронників тремтять ноги під вагою чемоданів. Підходять всією шоблою до рецепшену. Попереду – Єрмачило, за ним – ЗЄлюпа з ЗЄлєнкою, а позаду тягнуть важкі чемодани охоронники. На рецепшені стоїть кремезний хлопчина, з голови до ніг замотаний в біле простирадло. Всім своїм виглядом він нагадує клієнтам, що вони прибули в мусульманську країну, де не поласуєш ані пивом, ані віскі, ані горілкою. За чересом у хлопчини – величезна жахлива джамбія в оздоблених золотом піхвах і оздобленим же золотом руків’ям. Крізь густу чорну бороду хижо та привітно виблискують сніжно-білі зуби. ЗЄлюпа спантеличено стиха псує повітря. В полірованому мармурі інтер’єру відображається жовто-зелена хмаринка. Хлопчина, мавйже знепритомнівши від злосмердючих випаровувань, отримує гроші і видає ЗЄлюпі ключа від президентського люкса, Єрмачилі теж, а охоронникам – від самого дешевого, який коштує якихось 500 баксів за ніч. Чемодани підхоплюють готельні халдеї, замотані в білі простирадла і, важко дихаючи, тягнуть їх за клієнтами.
Сцена 3
Номер президентського люкса. На стіні – календар в арабському стилі, з якого видно, що зараз – 6 січня 2020 року. Зі сральника виходить ЗЄлюпа в білих трусах з жовтим німбом біля хуя.
ЗЄлюпа:
- Купатися, бо вчора я не встиг за поїданням шаурми і шашлика. А ще я бачив там фонтанчики з підлоги, побігати по ним, як в Маріуполі так хочеться мені… І хочеться нюхнути ні па дєццкі!
Єрмачила (заходить в номер і повчальним тоном мовить):
- Не забувай, що зараз ти в поїздці на халяву, бюджетні гроші прожераєш. Тож бережися всяких папарацці і не бігай по фонтанам, немов поц, щоби тебе не засіклши на цьому неподобстві. Для всіх ти – в Трускавці шикуєш на лещатах.
Видає ЗЄлюпі понюшку якогось білого порошку. ЗЄлюпа професійно та швидко викладає кредитною карткою доріжки і засмоктує порошок носом через скручену зі стодоларової купюри трубочку. Їбало ЗЄлюпи розм’якає, оченятка закочуються, в тіло видає майже невловимі рухи, якими ЗЄлюпа намагається схопити пляшку з кока-колою, але це у нього не дуже виходить.
Єрмачила (до залу, з виразом презирства):
- Якби не президентство, то ЗЄлюпі в Омані голову б зрубали за дозу ту, що він вживає в один раз… А так – ніхто ЗЄлюпу не шмонає, хоча й здалеку видно, як його кумарить.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma