Магія і містика – саме те, що завжди цікавило людей, яких так само за всі часи просили не пхатися у ці сфери. Тим не менш, якби так сталося, то й поговорити не було про що. Не кажучи про те, щоб почитати.
Зокрема магічний світ Карпат у цьому романі-містерії – це лише ворота до того всесвіту, куди мандрує з Калинівки коло Острополя головна героїня на ім’я Марія. А разом з нею - Йона, син Іцка і Ривки, з Острополя, що на Поділлі, а також Юсуф, старий дервіш, із села в Албанських горах. Мандрують вони до Святого міста Єрусалиму, і шлях був би непростий, якби не печера в Карпатських горах поблизу села Підзахаричі – своєрідний термінал до небесного і земного Єрусалиму – якою дістаються мети наші герої. Але до цього далеко, як у кожній, навіть короткій біблійній історії.
«Ось Марія, яка лежить в крові чоловіка і сина, руки і ноги в неї зв’язані, рот заткнутий кляпом, вона намагається відкотитись у темряву… Ось Йона, з раною в нозі, що не перестає кровити, у важкій від болота шинелі, заповз до печери в Карпатських горах, і вґвинчується в її нутро, наче вуж, якому настав час змінити стару шкіру». Тож і Марії з її одержимістю, і Йоні з його демонами, і навіть Юсуфові із запечатаними вустами судилася далека дорога з безліччю пригод, про які розповідає відома авторка, чий магічний стиль розпізнається з перших сторінок…
Галина Пагутяк. Путівник розгублених. – Л.: Піраміда, 2020
Що ж до цієї книжки, то вона продовжує захопливу історію про відважну дівчинку Ліру Белакву, яка вже мандрувала далекими краями, де жили ведмеді в обладунках, підступні відьми та викрадачі дітей. У її світі кожен мав свого демона – щось на зразок душі у вигляді звірятка-тотема – кота, білки, вивірки. Цього разу Ліра та її деймон Пантелеймон із крижаного Свальбарда потрапляють у моторошний світ Чітаґацце. Це дивне місто, заселене Марищами, у якому зовсім немає дорослих. Разом з Лірою – її новий друг Віллі, разом з яким вона вкотре має пройти небезпечний шлях і розкрити страшну таємницю.
«Віллі кліпнув очима. Потім застиг, припавши до стовбура найближчого граба, бо на перехрестя виїхала вантажівка й засліпила його фарами. Коли машина проїхала, він перебіг дорогу, тримаючи погляд на тому місці, яке досліджувала кішка. Це виявилось непросто, бо не було на що дивитися, та коли він підійшов ближче і придивився, то побачив його. Він побачив це місце під певним кутом. Так, ніби з повітря видрали клапоть -- квадратний клапоть трохи менше метра в діаметрі. Якщо дивитися на цю діру прямо, то її заледве можна було помітити, а збоку її не видно було взагалі. Угледіти її вдавалося тільки з іншого боку, та й то непросто, бо краєвид, який крізь неї проступав, нічим не відрізнявся від того, що був перед нею, - шмат землі, порослий травою та освітлений ліхтарем. Проте Віллі не мав сумніву: шматок землі з того боку діри є шматком іншого світу».
Філіп Пулман. Магічний ніж. – К.: Nebo BookLab Publishing
Ілюстрація: Robert Sourier
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma