«Верховний» — прикметник найвищого ступеня порівняння. Згадаймо, що в українській мові для творення прикметників вищого ступеня порівняння використовується наростка (префікс) най- та форма вищого ступення (приросток -ш або -іш): високий — вищий — найвищий (а не верховний).
Звідки ж росте коріння цього слова? Його немає в ні «Словарі української мови» Б. Грінченка, ні в Словнику Г. Голоскевича, проте він з'являється в Радянському тлумачному словнику (СУМ-11), як синонім до «найвищий». Український мовознавець Ю. Шевельов у своїй праці «Так нас навчали правильних проізношеній» зазначає, що верховний разом із силою инших слів додали до українських словників за Сталіна в межах заходів зі зближення української мови з російською.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma