Наприкінці березня 2024 року резонансна справа № 757/13397/20-ц отримала продовження. Касація розбила недолугі аргументи колегії Київського апеляційного суду на чолі з Оленою Шкоріною у спробі виправдати крадіжку депозиту ПриватБанком, та повернула справу на новий розгляд до апеляційної інстанції. Це означає, що надія на справедливість для хворої літньої жінки, у якої ПриватБанк вкрав всі заощадження, ще жива. Тепер все в руках нової колегії суддів, які будуть змушені відреагувати на чіткі аргументи Верховного Суду і дати об’єктивну правову оцінку знущанням банку над своїм немічним клієнтом. Як воно буде - побачимо вже дуже скоро.
Кілька фактів з історії крадіжки ПриватБанком депозиту Пивоварової
А поки нагадаємо читачам і юридичній спільноті, яка слідкує за цією справою, обставини, які передували цьому. Взагалі то справа Зої Пивоварової проти ПриватБанку тягнеться вже 10 років, з тих пір як у 2014 році гроші з її депозиту, заощадження всього життя, близько 39 тис. доларів США, зникли у невідомому напрямку. Українські ЗМІ неодноразово висвітлювали хід справи.
Насправді, 88-річна українка, яка пережила ще фашистську окупацію Криму, стала жертвою команди шахраїв ПриватБанку з оточення Коломойського, які у 2014 році вивели мільярди депозитних коштів українців на офшорні рахунки. А жертвам своєї махінації згодували казку про перевід грошей на якусь невідому фінкомпанію ТОВ «Фінілон», до якої рекомендує спрямовувати всі претензії вже нова команда банку. Замість того, щоб виправити грабунок і повернути довіру споживачів, ПриватБанк намагається уникати відповідальності та цинічно саботує клієнтів, серед яких і Зоя Пивоварова. Дана справа вже багато років, із значним затягуванням строків, розглядається в судах.
Як неодноразово відзначав у коментарях для ЗМІ адвокат Вадим Чунжин, юристи ПриватБанка в цій справі вдаються до відвертої брехні, підтасовки документів, та маніпуляцій фактами. До того ж всіляко намагаються заплутати та пошити суддів у дурні, надаючи у вигляді доказів сумнівні квитанції, виписки та документи, що протирічать один одному, але жодним чином не пояснюють, куди ж поділися гроші з депозиту позивача. Так, з однієї сторони, вони прагнуть довести, що гроші з депозиту позивача були не вкрадені, а без його відома (грубе порушення закону і договору) переведені на ТОВ «Фінілон». З іншої сторони, намагаються різними довідками і виписками довести, що гроші позивачу начебто вже були виплачені на її картковий рахунок, і що вона просто про це «забула». Що протирічить наявним фактам, всім нормам закону і власним заявам про переведення депозиту на рахунки ТОВ «Фінілон». Не кажучи вже про те, що ця сумнівна фінансова компанія на момент переведення депозитів взагалі не мала ліцензії на банківські операції, тоді як всі її «рахунки» та їх сліди губляться в офшорах Коломойського.
Проте всі ці маніпуляції з доказами від юристів ПриватБанку помітив та відкинув суддя першої інстанції Олексій Соколов. У червні 2023 року, після 5 років розгляду, цей суддя Печерського суду нарешті виніс рішення і присудив повернути депозит Зої Пивоварової включно з відсотками та 3% пені. Посилання на рішення: https://reyestr.court.gov.ua/Review/111988543
Але замість того, щоб виконати рішення суду та показати свою законослухняність і клієнтоорієнтованість, ПриватБанк вирішив продовжити свої брудні ігри і приклав всі зусилля, щоб ввести в оману суддів апеляції.
28 листопада 2023 року колегія суддів Київського апеляційного суду на чолі з Оленою Шкоріною знехтувала всіма аргументами сторони позивача і скасувала рішення першої інстанції. Проте, 27.03.2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого – Червинської М. Є., суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю., цілком очікувано скасував Постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року по справі № 757/13397/20-ц та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ключові помилки апеляції
Аргументи Верховного Суду, на підставі яких колегія Касаційного цивільного суду відмінила рішення апеляції, чіткі і зрозумілі. Ба більше, за своїм змістом вони такі, що ставлять під сумнів компетентність судді Шкоріної та інших суддів колегії. І тут пригадуються неодноразові минулі скарги на Шкоріну до ВРП і ВККСУ, що характеризують її з невигідної сторони.
Аналізуючи факти і засади, на які звертали увагу та спирались у своєму рішенні судді Касації, можна чітко побачити небажання суддів апеляції встановлювати ключові моменти цієї справи. Зокрема, на переконання колегії ВСУ, судді апеляції чомусь проігнорували головні моменти, від яких залежить правомірність або неправомірність позиції ПриватБанку у прагненні не визнавати позов та свою відповідальність по депозиту перед клієнтом.
А саме:
1) Суд апеляційної інстанції не з’ясував на якій підставі АТ КБ «ПриватБанк» було здійснено перерахування грошових коштів по депозитним договорам № SAMDN1000070448941 від 13 жовтня 2008 року та № SAMDN2500728049907 від 20 серпня 2012 року на картковий рахунок № 5168742067513105, відкритий на ім’я Пивоварової З. П. Тим самим, юристи ПриватБанку намагаються довести, що кошти депозиту були переведені на картковий рахунок клієнта, а відтак – зобов’язання банку по депозиту були «виконані». Та, враховуючи що умовами вказаних депозитних договорів такий спосіб повернення депозитних коштів та нарахованих відсотків не передбачений, цей аргумент не витримує жодної критики.
2) Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем (ПриватБанком) умов депозитних договорів № SAMDN1000070448941 від 13 жовтня 2008 року та № SAMDN2500728049907 від 20 серпня 2012 року щодо процедури реалізації права сторін достроково розірвати депозитний договір. Як основний аргумент, банк посилається на це своє право, але жодним чином не підтверджує його виконання згідно умов договору. Адже, відповідно до цих умов, сторона повинна повідомити іншу сторону про розірвання договору за два банківських дні до дати такого розірвання. Чого не було зроблено, і немає жодних доказів протилежного.
3) Верховний Суд також вважає, що Апеляційним судом не було належним чином досліджено, чи зараховані 13 березня 2014 року на картковий рахунок Пивоварової З. П. № 5168742067513105 грошові кошти в сумі 39 510,44 доларів США депозитними вкладами та нарахованими відсотками саме за депозитними договорами № SAMDN1000070448941 від 13 жовтня 2008 року та № SAMDN2500728049907 від 20 серпня 2012 року. Враховуючи, що надана відповідачем виписка з карткового рахунку № 5168742067513105 (том 2, арк. 152), на яку посилається суд апеляційної інстанції, таких даних не містить, цей аргумент апеляції не є прийнятним. Крім того, у матеріалах справи відсутній розрахунок перерахованих коштів із зазначенням відповідних складових (сума вкладу, нараховані проценти) та їх розмірів. Що також ставить під великий сумнів аргументацію суддів апеляції.
4) Крім того, апеляційним судом взагалі не з’ясовано, чи знаходяться вказані грошові кошти на картковому рахунку № 5168742067513105 до цього часу або були перераховані/зняті/списані з нього (коли та на якій підставі).
5) При цьому, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що відповідно до наявної в матеріалах справи довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 28 вересня 2020 року, відповідач підтвердив факт виконання ним у повному обсязі зобов’язань щодо перерахування на рахунки ТОВ ФК «Фінілон» грошових коштів Пивоварової З. П., відповідно до договору про переведення боргу № б/н від 17 листопада 2014 року та витягу з електронного додатку до цього договору. Наявність згоди кредитора на переведення боргу судом не перевірена. Та чітко відомо, що вона відсутня.
До того ж, в окремій постанові Верховного Суду чітко зазначено, що без згоди власника грошей (рахунок, депозит) не можна перераховувати гроші будь-якій установі.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/102941043
Шанс на справедливість для бабусі
Всі аргументи, викладені у попередньому розділі, ставлять рішення апеляції під головуванням Шкоріної під великий сумнів, і дають підстави переглянути аргументацію та нарешті встановити справжні обставини пограбування жінки.
Розгляд справи у Київському апеляційному суді призначено на 14.05.2024 року о 14:45, тож у журналістів та всіх, кого цікавить правосуддя, буде можливість відвідати засідання та на власні очі побачити процес.
Питання, чи відновиться справедливість, чи отримає шанс бабуся забрати свої гроші, щоб мати можливість полегшити своє життя, буде залежати від сумління та позиції нової колегії суддів Київського апеляційного суду.
Судді, які входять до складу колегії по цій справі: 1. Гаращенко Д. Р. - головуючий суддя. 2. Олійник В. І. 3. Сушко Л.
Щодо судді Гаращено, у 2016 році він подавався на посаду до Верховного Суду та був фігурантом розслідування проєкту «Схеми» Радіо Свобода.
Як зазначали журналісти, у травні 2016 року, під час співбесіди на переатестації суддів у Вищій кваліфікаційній комісії з’ясувалося, що СБУ раніше складала адмінпротокол щодо хабаря, де фігурував суддя Дмитро Гаращенко. Справа про хабар є в судовому реєстрі. Випадок стався у 2009 році під час роботи Гаращенка на посаді судді Київського районного суду Одеси. З тих пір пройшло вже чимало років. Та справа не перейшла у щось серйозне. Більше у скандалах суддя Гаращенко помічений не був. Не хочеться навішувати ярлики, чи ворушити минуле, а хочеться вірити у те, що судді на цей раз проявлять сумління, професіоналізм і продемонструють чесне та неупереджене правосуддя.
Тож, є підстави очікувати, що суддівська колегія підійде до своїх обов’язків з максимальною чесністю і об’єктивністю та врахує аргументи Верховного Суду по цій справі. А відтак, можна сподіватись, що конституційні права старенької бабусі, у якої ПриватБанк цинічно вкрав депозит, будуть захищені. А знущання ПриватБанку з хворої літньої жінки нарешті закінчаться.
Українські ЗМІ, юридична та правозахисна спільноти уважно слідкують за розвитком подій і будуть повідомляти про хід справи.
Іванна Петрів для Чесне правосуддя
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma