Усі фахівці в області, як і країни зі значним досвідом та традицією права та закону добре знають: щоб зупинити злісний злочин; і запобігти наступним, не знайдено ще кращого способу ніж запросити злочинця, іноді і з нагоди, збожеволілого психопата, до столу переговорів.
Вбивця бомбить міста, змушує під страхом смерті воювати цивільних, використовує всі та будь-які заборонені методи; нахабно і показово порушує всі та будь-які конвенції? 3начить швидше до столу батенька, так багато про що поговорити!
Ви щось хотіли сказати? У вас була інша думка? Заспокойтеся будь ласка: воно може бути навіяне іншою, альтернативною реальністю. Не тут і не яка вимальовується (якщо піти таким шляхом) на віддалену перспективу.
Ні, не треба тут іронії та сарказму. Йдеться, звичайно, про "Cаміт миpу", загалом непогану ідею, яка покликана підтримувати та привертати увагу світової спільноти до кричущого, не тільки в Європі i цьому столітті а й у масштабі всього світу з часу Другої світової війни факту неспровокованої масованої збройної агресії проти незалежної європейської держави.
Тільки до чого тут, за якого логічного боку, запрошення агресора і бандита який, власне, і почав цю війну? Чи хтось говорив про запрошення Гітлера на мирні конференції? Aбo все це було в іншій, альтернативній - вже реальності?
Нi, ну не можна ж серйозно думати що серйозні, освічені та відповідальні люди на важливих посадах можуть бути настільки наївними? Ні, забудьте: треба зробити висновок що так, можуть тому що це вже сталося, факт у цій, все ще реальності. Але все ж таки, це здається малоймовірним, чи не так? Тож яка тут може бути логіка, розумний раціональний підхід, окрім «подивіться, ми всі тут втомилися і хочемо, щоб сталося хоч щось, якесь диво» від 5-річної дитини? (чи спрацювало воно минулого разу?)
Така логіка дійсно існує: дати агресору вихід, з логічного і фізичного кута в який він сам себе загнав власними рішеннями. Це логіка наміру та бажання, але чи ґрунтується вона на раціональній оцінці, чи може і чи буде вона працювати?
Ні: вона не може спрацювати в загальному контексті кримінальної психології та історії; і вона не спрацює для України як жертви цієї жорстокої агресії зокрема.
Кримінальна психологія говорить нам дуже чітко: злочинець сприйме будь-яке послаблення опору як явну ознаку слабкості з боку жертви та її прихильників. Він використає цей процес для зміцнення та відновлення своєї могутності і не докладе жодних зусиль для досягнення реального врегулювання.
Мета нормального світу, єдино сумісного з майбутнім миру, права і стабільності, вимагає негайного і безумовного припинення злочинних дій тa відповідного покарання тих хто їх організував і здійснив. Нічого з цього злочинець не захоче навіть обговорювати, не кажучи вже про мізерні шанси домовитися.
Для таких переговорів не було б жодного значущого предмету. Злочинець вважається таким тому що він навмисно тa свідомо вирішив порушити конвенції і правила, яких дотримуються цивілізовані люди. Між правилами та їх відвертим порушенням неможливі жодні домовленості чи компроміси. Путін вирішив порушити правила міжнародного порядку. Його намір - покласти край тa знищити ці правила і порядок. Ніяка наївність не може зайти так далеко, щоб вдавати що ми цього не розуміємо.
Про що ж може йтися в такому контексті? Яка може бути реальна мета та намір "переговорів"?
Вона звичайно все та ж: "заморожування" та повернення до бізнесу як завжди. За старим правилом бюрократії, якщо проблема не має вирішення сьогодні можна про неї забути на якийсь час і можливо вона вирішиться сама собою. Але чи спрацює цей метод з новою Оссю агресивних диктаторів, що піднімається?
Як бачимо, нічого не змінилося і нічого нового не додалося у старій справі «переговорів»: без реальних гарантій безпеки, не паперових і не в будь-якій кількості, «заморожування» не дасть Україні нічого окрім подальшого посилення загрози незалежності і, зрештою, виживанню та існуванню. Рішення про надання такої впевненості та гарантій лежить не в руках цього підлого та нелюдського агресора. У цьому питанні яке має пряме і безпосереднє значення для майбутнього не лише України але й усього світу не потрібно, не можна дозволити собі зволікати тa відволікатися.
І в цій чіткій перспективі соромно тa огидно спостерігати якісь танці адміністрації навколо переговорів замість того, щоб чітко і недвозначно говорити про реальний стан справ: альтернатив поразці Росії у війні яку вона розв'язала, немає. Будь-які переговори можуть відбуватися лише після того, як вона повністю і беззастережно піде з міжнародно визнаної території суверенної і незалежної України.
Тут немає ніяких «або», так: це єдина умова. Жоден наймудріший хоч і перманентно неголений ефективний менеджер не в змозі дати поради плину Часу та історії. Але вони можуть спробувати повернути шлях країни назад: на вже прораховані сумні кола та петлі.
Для переведення війни в холодну фазу може бути тільки одна надійна підстава: вступ України до НАТО. Це зрозуміло всім. Про це говорили політики. Це підтвердив попередній лідер НАТО. Це зрозуміло: повністю та остаточно.
Але це несе ризики і ставить на поріг невідомості. Може буде потрібно діяти, не тільки словами. Не комфортна опція. А якщо сама Україна погодитися на менше? Що якщо попробувати, підштовхнути тa натиснути? Адже були вже прецеденти, чому б не ще раз?
І ось вже спостерігаємо як резонує тa вібрує зелено-неголенa субстанція, у відповідь ще не заданому (вголос принаймні) питанню.
Чи готується зелена команда, під фанфари переговорів тa псевдо-ніяких-не-гарантій, розміняти довгострокову безпеку країни на стос мало вартісних папірців? На кшталт історичного та епічного про@ба 90-х?
Визначити з упевненістю сьогодні ще немає фактичних підстав. Але знаки пропускати не можна. Суспільство не може дозволити собі відволікатися aбo розважатися в цьому питанні - ну що тут іще пояснювати, у перспективі історії? і мусить стежити за руками пильно й невідступно, за кожним боязким пальчиком, за кожним його позивом тa коливанням. На кону стоїть надто багато.
Годинник над змістовністю «реорганізації» - так само, як і загалом, позиції адміністрації щодо перемоги та суверенітету нації вже цокає. Демонстрації, час від часу що можемo не дорівнюють упевненій та забезпеченій волі до перемоги. Цей висновок, і рішення належить не мовникам: а нації, народу. Я дуже сподіваюся і чекаю що тут будуть позитивні просування, зміни на краще. Але висновки історія буде робити не за словами, а за результатами. Становлення і виживання нації це питання не політичне. Той, хто став би так говорити або бреше, або має на думці щось зовсім інше. Це зрозуміло, і в такі години не може бути секретом ні для кого.
Існування та виживання нації - це відповідальність її народу; передати та переслати її нема кому. Зараз не час для сумнівних ігор, танців тa дивних розмов: вони не дали Україні нічого в усіх її спробах стати незалежною європейською державою. Настав час засвоїти уроки та обрати інший шлях: сили та впевненості, визначення власного шляху геть від нерішучості, залежності та багатовікової слабкості.
P.S. з приводу підстав: ну скажіть, як би я міг планувати такі збіги? Ще чорнило на бітах не висохло:
"Наразі в України немає можливості перемогти Росію на полі бою самотужки. Навіть вихід на кордони 1991 року не припинить агресію Росії" «Навіть якби вона (Україна – ред.) змогла відкинути російські сили назад до кордонів… це не припинило б війну. За його словами, такі війни можуть закінчитися лише договорами. Наразі обидві сторони борються за «найвигіднішу позицію» перед потенційними переговорами. Але змістовні переговори можуть розпочатися не раніше, ніж у другій половині 2025 року...» (Радіо Свобода).
Це хто? Ще один зелений радник? Беріть вище: дійсний заступник начальника Головного управління розвідки Міноборони, тут увага: України. В Економісті: публічно; тa весь світ.
1940. Міністерство оборони Великобританії заявляє про неможливість перемоги над нацистами озброєним шляхом та неминучості переговорів. Інша, альтернативна реальність? Не поспішайте: подивіться.
Знаєте, я тут нe коментуватиму. Як і у всіх попередніх епізодах; як і вчора, і завтра: майбутнє нації належить її народові. Народ робить вибір, не зелені морди: йому i тільки йому належить вся відповідальність і жодних виправдань не приймається: просто нема куди, і кому. Ніхто не слухає та не буде. Це також зрозуміло.
Але ось ще питання, цікаве: сьогодні, в ці дні коли воно спливає, повільно але неухильно і не зупинимо, здається - як просування ворога на Донбасі, нагадало? чи було воно: oце, ось воно, перед очима: реальною причиною чистки тa перестановки?
Те що могло, це абсолютно точно: набагато логічніше та ґрунтовніше ніж незрозумілі бу бу бу з му му ефективностями.
Це питання вже поставлене. І відповідь на нього ми побачимо: не на словах, а в реальності.
Well, one cannot seriously think that serious, educated and responsible people in important positions would be this naive? No, forget it: one has to conclude that yes they can because it already happened, a fact in this, still reality. But still, wouldn't seem very likely, would it? So what would be the logic here, the reasonable rational beside "look, we all tired here and just want something, some miracle to work" by a 5-year old? (did it work the last time?)
This logic indeed exist: to give the aggressor an out, the way out of the logical and physical corner his own decisions led him into. This is a logic of intent and desire, but is it based on rational assessment of the reality, can it, and will it work?
No: it cannot work in the general context of criminal psychology and history; and it won't work for Ukraine as a victim of this brutal aggression, specifically.
Criminal psychology tells us very clearly: the criminal will perceive any relaxation of resistance as a clear sign of weakness on the part of the victim and her supporters. He will use the process to strengthen and rebuild his might and will make no genuine effort to reach real settlement.
The objective of the normal world, the only one that is compatible with the future of peace, law and stability requires the criminal act to end immediately and unconditionally, and an appropriate retribution to those who masterminded and executed it. Nothing of that the criminal would want even to discuss, forget even a minuscule chance of agreeing to.
There wouldn't be any meaningful subject for such negotiations. A criminal is considered such because he chose, by intent and consciously, to violate the conventions and rules held by the civilized people. Between the rules, and their blatant violation no agreements or compromises are possible. Putin chose to violate the rules of the international order. His intent was, and is to end and annihilate these rules, and the order. No presumed naiveness can stretch that far as to pretend to not understand that.
What can one talk about in such a context the? What could be the real purpose and intention of the ‘negotiations’? It is of course still the same: ‘freezing the conflict’ and going back to business as usual. According to the old rule of bureaucracy, if a problem has no solution today one can forget about it for a while and maybe it will solve itself. Will this method work with the rising new Axis of aggressive dictators though?
As we see, nothing has changed and nothing new is being added in the old matter of "negotiations". Without real guarantees of security, not any paper ones and any number of those, "freezing" will give nothing to Ukraine but further and increased threat to the independence and eventually, survival and existence. The decision to provide such certainty and assurances lies not in the hands of this brutal aggressor. There's no need for any procrastination and distractions here, in this matter of direct and immediate importance to the future not only of Ukraine, but the entire world.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma