Вибачте, що сьогодні у мене є Хліб...

 

Вибачте, що сьогодні у мене є Хліб! Вибачте всі заморені голодом. Так сталось, що мій Дідусь врятував свою сестру. Я так і не довідався, як сталось. Малим був. Уривками чув. А мої питання у відповідь- воно тобі не потрібно знати. Її вивезли напів мертву під виглядом заарештованої. Хто саме зробив цей вчинок, так і залишилось тайною, котру Дідусь забрав з собою. Він помер першим, а через два роки і його сестра. Дуже шкода, що я ніколи тепер не дізнаюсь подробиць. Хто він був той Герой, котрий зробив, ризикуючі своїм життям. .Лише уривками пам"ятаю. Як вони тікали від тієї колхонізації з Щигривського району Курської області. Вона залишилась на хуторі у 20км. від міста. Її приютила теж втікачка у котрій чоловік був офіцером Білогвардійцем, котрого більшовички вбили, а вона втікла. А дідусь подався, звичайно у місто, де влаштувався на роботу. Хоча і уривками, а все з годом стало на свої місця. Був той голодомор. Є книга, у котрій зібрані документи з архівів. Можливо не усі? Був тоді секретар цк вкп(б) України Косиор. Його потім розстріляли- свідків і виконавців тих злочен не потрібно бути, як і того Якира. Потім- реабілітували. Є квартал Якира, котрий до міста ніякого відношення не має. Та і з"явився набагато пізніш. Косиор теж. Була вказівка, щось назвати у його честь. У місті пам"ятали про усі репресії і розстріли мешканців НКВДшниками у Сучей Балке. Тож був хутор, котрий мав назву- Дурной хутор. в степу і далеченько від міста. То зараз вже зрівнялись з ним і мало хто зрозуміє межи. От і дали назву тому поселенню вже офіційно як- Поселок Косиора. Хоча та сука і цього не має права мати. Додам пару сторінок з цієї книги...Вибачте- Заморені Голодом, що у мене сьогодні є Хліб! Завтра 27 Листопада Запалю Свічу Пам"яті!! Написав сьогодні, бо завтра не витримають нерви. Бо від нової влади буде чергове шоу. Нібито вони дійсно визнають, що то був Геноцид Українців від московських вбивць, як і сьогодні на Сході...