Бажання авторів цих книжок хоч якось впорядкувати довколишній світ, який останнім часом розсипався на тисячі фактів, цілком зрозуміле. Розтлумачити його, розкривши таємниці, розвідавши секрети і провівши ревізію історії – це так само логічні тактики, які можуть вплинути на всі подальші стратегії відновлення мирного життя.
Ніл Шубін. Збагнути все. Розшифрування чотирьох мільярдів років життя на Землі: від стародавніх скам’янілостей. – К.: КМ-Букс, 2023
У цій книзі нам пропонують пройти шляхом, що його впродовж багаторічних пошуків здолали дослідники та вчені, прагнучи зрозуміти походження величезної різноманітності живих організмів на нашій планеті. Щоправда, іноді пригоди природознавчої думки у дослідженні Ніла Шубіна "Збагнути все. Розшифрування чотирьох мільярдів років життя на Землі: від стародавніх скам’янілостей» нагадують маленькі радощі однорічника Марека в "Пригодах бравого вояка Швейка", коли він змушений був очолити журнал "Світ тварин". Нові види звіряток плодилися у нього мало не щодня. Пригадуєте? Пачуха оленяча дражлива, печерний мацарат, блоха інженера Куна… Майже те саме відбувається й цього разу. "Спочатку подумав, що переплутав клітку, бо зараз усередині перебували два види саламандр, - розпочинається ця захоплива історія. - По-перше, це були батьки - великі водні особини із зябрами. Але поряд з ними мешкав інший вид. Ці істоти також були дорослими, але виглядали цілком наземними тваринами: у них не було зябер і плавцеподібното хвоста - взагалі нічого, що вказувало б на їхню здатність жити в воді. Чи ця нова форма життя впала з неба? Чи у вольєрі Дюмеріля в Парижі відбулася велика трансформація?" Далі автор – відмий американський палеонтолог та еволюційний біолог - пропонує цікаву та доступну розповідь про велику трансформацію в історії життя на Землі - новий погляд на еволюцію людей і тварин, який пояснює виникнення неймовірного розмаїття форм живих організмів на нашій планеті. Адже протягом мільярдів років відбувалася еволюція - перетворення стародавніх риб на істот, здатних переміщатись суходолом, рептилій - на птахів, що літають, а людиноподібних мавп - на людей, які ходять на двох ногах, здатних розмовляти та писати. Впродовж двох століть палеонтологи мандрували земною кулею, розшукуючи скам’янілості, що зберегли свідчення про ці еволюційні зміни. І лише нині настав визначний момент: доісторичні скам’янілості в поєднанні з новими ДНК-технологіями дали вченим інструменти, що допоможуть відповісти на деякі з головних запитань стосовно нашого існування, зокрема дізнатися, як відбуваються великі зміни в процесі еволюції, чи не є наша присутність на Землі результатом випадковості. Виникла нова наука, покликана розкрити історію еволюції тривалістю в багато мільярдів років, сповнену перипетій, проб і помилок, випадковостей і винаходів. Ну наче у вищезгаданому «Світі тварин» з безсмертного твору Гашека.
Андрій Зіменковський. Алхімія без упереджень. – Л.: Кварт, 2022
З алхімією, як дізнаємося з цієї унікальної книжки, все набагато складніше, ніж всі гадали протягом багатьох століть. Автор недаремно нагадує, що несправедливо вважати, ніби предмет його дослідження, а саме – алхімія – існувала лише заради перетворення неблагородних металів у золото, а відтак, – лише заради збагачення. Тож не дивно, що серед представників цього таїнства були такі видатні постаті, як Ньютон, Альберт Великий, Фома Аквінський та інші достойники. «Найголовнішим заняттям алхіміків було маскування секретів одягом притч, - також нагадує нам про епіграф з «Британського хімічного театру» Еліаса Ешмола, - і тчуть вони свої фантазії в тіні, чиї промені йдуть у всі боки, і все ж зустрічаються в загальному центрі, і вказують на одну річ».І хай там як, але наука алхімія розвивалася більше 1300 років, і це не було примхою чи забавкою таємних ентузіастів, оскільки результати їхньої роботи були надто багатобічні. Що ж до праці самого автора книжки, то «Алхімія без упереджень» - це його вагомий внесок у популяризацію водночас кількох наук – історії медицини та фармації, філософії, навіть теології. Книга, в той же час, привідкриває завісу таємничості над містицизмом і езотерикою досі опальної алхімії. Одним із ключових епіграфів до цієї праці можна вважати відомий перифраз, первинно застосований до філософії: «Вам не подобається алхімія? Проте, даруйте, а що Ви знаєте про алхімію?» Загалом концептуальним задумом книги було донести до читача, що існують Древні Знання, які не цілком втрачені. Матеріальне і Духовне, наука і релігія, езотерика і наука – все можливе в поєднанні. Ще один із акцентів книги – алхіміки були реальними, часом дуже обдарованими та значимими у суспільстві людьми. Крім вищезгаданих - родоначальник сучасної хімії Роберт Бойль, видатний медик та філософ Авіценна, прешодрукар Йоган Гутенберг, Папа Іоан ХХІІ та французький король Карл VI – перелік визначних осіб різних часів та народів у той чи інший спосіб причетних до алхімії дуже великий. Прочитаймо про це і дізнаємося багато цікавого, загадкового, таємничого.
Стефанія Демчук. Доба постів і карнавалів. – К.: Віхола, 2023
Мова у цій книжці про переінакшення реальності в свідомості обивателя. Адже до того Середньовіччя було "темними часами" - брудними, тяжкими, невеселими, як у не менш "дегенеративному" фільмі "Важко бути богом", а тут воно зовсім не таке. Щонайбільше – сіре, а насправді – таке як було за життя у цей період. І смерть була не чорна, а звична, і злидні були так само цілком стерпні, і голод з хворобами також. Недаремно підзаголовок до книжки Стефанія Демчук "Доба постів і карнавалів" значить: "Як жили, пили і кохалися у середньовіччі". Бенкет під час чуми, скажете? Ні, не чули – буде відповідь вам мешканців європейських міст того часу. Тому що і бенкет, і чума були складниками одного історичного процесу назвою "людське життя". Ідеалізувати його або навпаки погіршувати - означає переписувати історію, а не подавати її такою, як вона була. Темною, ясною, різнокольоровою, в якій присутні чорна смерть. хрестові походи, бідність, голод, холод. Загалом середньовіччя таке далеке від нас, що, почувши згадку про цей період часу, ми продовжуємо малювати в голові ту картинку, яку побачили колись у кількох поганих фільмах, про один з яких ми згадували вище. Та чи справді середні віки були такими жахливими? Принаймні авторка стверджує, що ні, середньовіччя не було ані темним, ані диким. У своїй книжці вона розповідає, як усе відбувалося насправді: що їли та пили люди, як виховували дітей, чого боялися і як святкували. А також про те, хто ж назвав середньовіччя темними віками. Чи насправді діти пили алкоголь і про що йшлося у тогочасних виховних трактатах. У чому люди зізнавалися на сповіді. Чим лікувалися і як виглядала тодішня епіляція. Усе це, а також дієти, навчальний процес у школах і навіть бійки між студентами й містянами описує авторка у своїй книжці, оживляючи людей середньовіччя і розповідаючи про цей час без міфів і табу.
Ілюстрація: Raceanu Mihai Adrian
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma