В голові. Та спочатку RIP. Нашій співвітчизниці,одеситці, що знайшли на дні висогшого лиману. Катерині Катющевій. Вічна пам'ять героям. Та чи героїзм це? Вганяти себе в над суворі умови виживання щоб вмерти.
Звісно що ніхто вмирати не збирався. Навпаки. Суспільство чекає від героїв видовища а герої - слави. Та навіщо? Хіба воно того вартує? Хіба вартує примарна слава такого знущання над молодим ростущим організмом? Чи це не межа цього героїзму що переходить в гординю?
Зламати собою стіну,міцну скелю, глибоку впадину тощо. Скільки ми чуємо,ввесь час - хтось розбився,хтось провалився а хтось увірвався...Тільки і чуємо смакування .в сіті, трагедій яких могло не бути. Висилайте вертольоти! Криголоми й рятувальників. Людина в небезпеці!
А хто туди штовхав? На високу скелю,не пролазні хащі, глибоку впадину. Ба більше. Знаючи про небезпеку,воно йде. Щоб потім підіймати по тривозі народ, гвинтокрили тощо. Мовляв-держава зобов'язана! Ага. Довбодятлів рятувати.
"Люди б'ються за металл,за металл..." - знаємо ми пісню з "Фауста". Та ні. Люди б'ються зовсім не за метал. Жовтий. За славу. Метал то похідне.
Метал - засіб. Засіб слави. Засіб реалізації гордині. Хіба не схоже це на дуель? Анахронізм вже,що "канув в лету", а колись вважалося що дуелі то невід'ємна частка нашого життя. Нормою. І де? Зараз. Чи не пора і тут навести лад? Заборонити - довбодятлів.
За що люди вбиваються? За що вбили групу Дятлова? За славу. Хотілось людям слави. Пішли в мандри. Пройдисвіти. Від слова - пройти світ.
Щоб зараз,вата голосила, через пів століття, - Хто вбив Дятлів? Та самі дятли себе й вбили. За допомогою когось.
- Та ні!,відповідають,це не так! Треба розібратись! Я пруться знову в гору. Нові дятли. Довбо. Звісно що їх вбили. Звісно була небезпека. А ви чого чекали? За ради ж неберпеки ви ж самі і пнетесь! Щоб виживши розповідати. А тут нєжданчік,повбивали(потонули тощо). - "Та хто ж знав?" відповідають. Ми з усією повагою, а нас вбивать? Хіба не довбодятлізм?
Та ладно, вбили. Нові йдуть! Щоб знов пройти той шлях. І дятлів є. Не менше ніж пернатих.
На мій цинічний погляд,треба висилати - групу захоплення. З кулеметами... - Людина заблукала в лісі? Висилаємо десант! Розгалужуємось в ланцюг! Заходимо з ліва! Снайперів та квадрокоптер нам пришліть,не впораємося, вечоріє, занадто заблукав! Десь так вирішував би я проблему радикального туризму.
- Що? Зі скелі зірвався? За кошт налогоплатників треба рятувати? А вони знають? Скільки коштуватиме порятунок того хто сам туди себе послав? Якщо і вилітати то озброївшись. Мі-8 саме те. Прикордонників. З навіскою до бою. Пару ракет та спарку щоб вибити з ущелини верхолаза вистачить. Звичайно що це глум.
Та він є справедливим. За який ХІР країна має рятувати риболовів,що відірвались на крижині? Не знали що весна? То ваш же клопіт. Бензопилу і відпиляти кригу- хай пливуть! Рибалки.
Попередження не чули? А ми до чого? Хто ще? Багато тонуть у водоймах. Навіщо їх рятувати якщо людина САМА туди себе послала? Ні,я розумію,щас накинуться- А сам? Сам не втонеш(згориш,впадеш тощо)? Так. Є таке.
Я теж людина. Тобто дятел. Місцями - довбо. Каюсь. Має бути розслідування. Чи було попередження? Чи знали? Чи мали фах? Якщо це нещасний случай то так,треба допомогти. Людина не винна що втрапила в халепу. А якщо воно лізе спеціально?
Ось як було на лимані де вмерла Катерина. Людину заганяли всі разом. Як горобця. Славою та почестями. Звабили. Лишили розуму. Хто винен? Організатори.
Хіба може витримати людський організм спеку в сорок градусів та навантаження в десятки кілометрів? Ні? Це надзвичайний режим виживання.
Щось пекло у сраку,щоб висунути молодих людей на змагання? Що ? Слава? Бо це ж - "Ультра Трейл Куяльник" , мать вашу! Не просто так собі а - Ультра! Трейл! (стало бить - не просто - мандри а -саме що не є англійські мандри!,бля)
Тобто людей підштовхують підбурюючи обіцянками слави та ...медальки. І молода людина ,вірить що то є шляхетно,треба вбитись за ради слави перемоги.
А потім кажемо - Чому нас так мало? Мало бо вбиваємо самі себе. Хтось алкоголем,не витримуючи конкуренції з боку жінки/чоловіка ,друга, сусіда тощо, хтось змаганнями, не витримавши напруження, хтось роботою, не розрахувавши ритм та швидкість. А куди ми летимо? На "тей" світ? Бо тут набридло?
Хіба просто так милуватися природою - замало? Хіба ПРОСТО йти берегом моря то є оцтой? Або сидіти на лавочці- срам? Треба неодмінно вилізти іх шкіри, вивернутись навиворіть, зламати собі щелепу чи зжерти більше всих вареників,щоб шлунок зупинився.
Ми що дебіли? Ми не люди? Ми барани. На містку. Яких інстинкт продовження роду штовхає лупати рогами в роги.
Це і є гординя. Членовредительство за ради власного - Я.
Та чи може таке суспільство вижити ? Ні. Одними інстинктами не проживеш. Світ вбивається конкуруючи на смерть.
Ідеологія, НТП, слава, понти - все штовхає нас на самознищення. А де прощення? Де розум?
Чому б не сказати собі - Я можу але не буду? Золоті слова.
- Я можу купити яхту(палац тощо). Але не буду.
- Я можу вилізти на гору(річку,дерево) Але не буду.
- Я можу... Але не буду. Краще я віддам тому хто дійсно потребує. Не спиляю зайве дерево. Не зламаю собі ребра а піду тихенько та приберу у парку. Без понтів.
Не куплю новий будинок бо і старив недавно купував. Нехай Природа спочиває. Ліс підросте, річка очиститься. Від мене.
Мене трохи забагато. Вже. У світі. Нема місця від самого себе.
Може природа так і поступає ,штовхаючи нас на перевали щоб вбивати? Насилає віруси. Регулює.
Знайом же що у війну народжуванність хлопчиків зростає. Ноосфера. По Вернадському. Співвідчизникові.
Може вже пора конкурувати в цьому? Не на ринзі - хто краще та спритніще налупить комусь морду а на благодіяльності, на порятунку нащадків, від самих себе. Від самовбивства.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma