Вагони з вугіллям, цистерни з нафтопродуктами, з вже майже забутими брендами російських держмонстрів.
Стоять, їдуть з веселою посмішкою над переможними реляціями «енергонезалежності» і зрадними тезісами «торгівлі на крові».
Не ховаються.
Та й ховатись нема від кого - жоден активіст, незалежний чи олігархічний журналіст і небайдужий громадянин не перешкоджає цьому великому плаванню вагонів ржд по политим кров‘ю українським рельсам.
І немає кривавих і шоколадних бариг - разом зменшились вони, майже зникли на тлі цього насправді епічного каравану національної ганьби.
Вчорашні бариги - смішне лошьйо, порівняно з «переможцями» і «миротворцями» сьогодення.
Виявляється, в Україні простіше і спокійніше бути губернатором малоросії, ніж провідником якоїсь - завжди поганої і бридкої - Української влади.
Бо губернатор звітує безпосередньо Царю - губернатору срати на той нарід - сумних, нецікавих, одвічно незадоволених кріпаків.
Цар добрий, цар зрозуміє, цар захистить.
На відміну від народу - який неодмінно зжирає свою українську владу, зливає її під бадьоре улюлюкання малоросійських «антикорупціонерів» і борцунів - ату його, вчорашнього реформатора. На костер!
Губернатора ж, навіть коли той охуїє вкрай і накосячить - Цар зрозуміє, подарує життя і притулок. В царя на всіх вистачить.
Можливо, що й кріпачкам від Царя перепаде, ну не сто лярдів, це ви занадто, але ж на п‘ятнадцяти завжди можна зійтись. Посередені.
То ж собака лає, караван новотрансу йде, губернатор готується звітувати Царю, український уроборос продовжує повільно пожирати сам себе.
Малоросійський сон буде легким, спокійним, безпечним і теплим. Ніхто не завадить забути і забутись. З рештою - все тлєн.
Баю-бай, мої дорогеньки.
Київ-Харків-Київ. Нотатки.
Листопад 2019.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma