Поки всі ржали над псевдо-експертами рівня «два-три тижні», вітчизняні державні кібер-борцуни пішли значно далі.
Вони самі собі придумали «перемогу», і домовилися хором заливати цю субстанцію нам в очі. І будуть продовжувати кричати «цукор», поки у нас у роті не стане солодко. А якщо попросити якихось фактичних даних чи взагалі хоча б чогось на підтримку подібних дивних (м’яко кажучи) заяв, отримаєш приблизно таке: «не розхитуй човен», «це військова таємниця», «не на часі», «а ти часом не агент кремля?»
Я ж хочу прямо сказати, що «рішуче виграну битву у кіберпросторі» - наразі нічим підтвердити неможливо (до речі, що таке «адаптаційна битва»?).
Хоча так само неможливо стверджувати зворотнє: не-виграш, стабільність, поразку чи навіть поточний рахунок на табло - також дуже складно аргументувати фактами. Тому що більшість даних або непублічна, або приховується, або свідомо вкрита щільною завісою секретності, за якою так зручно ховати вкрадені мільйони і кричати з-за неї «ми перемогли!».
Щоб щось стверджувати настільки категорично, потрібні залізобетонні факти, достовірна статистика, неспростовні пруфи, і можливість перевірки усього всього незалежними експертами, перш за все – міжнародними. Зрозуміло, що нічого з цього немає. Зате є абсолютно голослівні твердження про «рішуче виграну битву у кіберпросторі». От прям рішуче, ніяк не менше. Чомусь пригадалася не менш рішуча заява «В Україні більше нема корупції. Усі корупціонери поїхали з країни..», - от тільки автора не пам’ятаю.
Звісно, зедепутат панФ, як відданий солдатік партії, також слухняно гундосить про «кібер-перемогу» (звісно, з ТГ-каналом, обов’язковим російським месенджером кожного зечиновника).
Хоча залишки совісті депутата підказують йому, що у сфері кібербезпеки все ж таки мають місце «ручне керування» та «ситуаційне адаптування». Це таке сором’язливе визнання наявності бардака (відсутності системності) у національній кібербезпеці. Не створені та не працюють «процедури». Рішення приймаються «на колінках». Широко застосовується «телефонне право». Законодавство фактично не працює. Пожежі гасяться по мірі їх настання, при чому коли вже палає дупа. Також це визнання відсутності нормальної координації – кожен держорган сам собі з кимось воює і сам собі здобуває уявні перемоги.
Хоча стоп, яка ще совість можу бути у зедепутата? Скоріше, він просто бідкається щоб дали ще грошей «на кібербезпеку». Бо хто ж їх дасть, якщо ти вже «рішуче переміг»?
У даному випадку «грошима» для них є законопроект 8087. Величезними грошима.
Не буду втомлювати розлогими коментарями усіх його корупційних моментів, тому обмежуся буквально парою широких мазків по ключовим положенням.
Запропоновані зміни створюють монстра-монополіста (на основі Держспецзв’язку) з практично безмежними повноваженнями перевіряти, контролювати, моніторити, регулювати, погоджувати, дозволяти: всього більше двох десятків нових функцій.
При цьому Держспецзв’язку сама буде видавати стандарти, сама проводити сертифікацію і сама ж оцінювати відповідність цим стандартам. Що повинні робити три різні незалежні одна від одної організації. А вітчизняні корупціонери хочуть все монополізувати у стилі «сама їде, сама давить, й допомогу надає».
Все це прямо протирічить принципам законодавства ЄС - у країнах розвитої демократії таких практик немає і не може бути. Мені «державні кіберексперти» полюбляють тикати у широкі повноваження американських регуляторів, але чомусь мовчать про тамтешню конкурентну основу при призначенні на посади, працюючу антикорупційну систему, а також про багаторівневу розвинуту систему контролю держчиновників в США.
Навіть мега-лояльна до влади Американська Торгівельна палата написала 28 критичних зауважень до цього законопроекту, в яких часто фігурують терміни «втручання у господарську діяльність», «занадто широке трактування», «пункт потребує обговорення».
А ще законопроектом 8087 фактично пропонується відібрати у РНБО функцію координації та контролю за діяльністю суб’єктів сектору безпеки і оборони, і віддати її Держспецзв’язку. Рейдернути РНБО та узурпувати всю владу над кібер-доменом – отакі амбіції у команди цифрових трансформаторів.
І до речі, у разі прийняття законопроекту 8087, Держспецзв’язку (читай – «Федоров») буде контролювати все, що має стосунок до «кібер» в Міноборони та ЗСУ. Буде «координувати», шукати вразливості, встановлювати вимоги, робити перевірки, дозволяти/не дозволяти софт, призначати туди своїх «офіцерів з кіберзахисту». Не несучи при цьому ніякої відповідальності за свої рішення – законопроектом 8087 цього (чомусь) не передбачено. Зате наслідки подібного прориву досвідчених кібер-корупціонерів до військових систем та мереж – цілком передбачувані.
«Чому та з яких причин відбувається гальмування прийняття законопроекту 8087» - награно кипить обуренням слуга кварталу.
А можливо, через те, що ЗП8087 створює купу нових корупційних ризиків?
Чи може тому, що створює потенційну загрозу нашому війську?
А можливо, тому, що цей законопроект гальмуватиме інтеграцію України до Європейського Союзу?
Чи може, через те, що колосально надмірне регулювання та гіпер-концентрація карально-вертухайських функцій не сприятимуть (м’яко кажучи) розвитку кібер-бізнесу у країні?
Я не знаю.
Але точно знаю, що прийняття 8087 у поточному вигляді суттєво приблизить Україну до стандартів цифрового гулага терористичної федерації.
https://censor.net/ua/b3414753
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma