Лідер найбільшої фракції "найвеличнішого політичного лідера сучасності" в Давосі зробив досить дивну заяву. На думку пана Арахамії Україні слід тимчасово відмовитися від політики гармонізації власного законодавства із ЄС. Ця гармонізація, якщо хто забув, відбувається після підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.
Заява голови пропрезидентської фракції СН є настільки важливою, що потребує детального аналізу.
Як людина, що у 2012-2013 році безпосередньо була причетна до підготовки Угоди про Асоціацію з ЄС, мушу сказати наступне.
1. Угода про Асоціацію з ЄС - це не Зона всеосяжної та вільної торгівлі. Це значно більше.
Так ЗВТ в цьому документі присутня у Розділі 4. І цей розділ є найбільшим в Угоді (ст. 25-337, які регламентують питання торгівлі, фітосанітарних норм, патентування, ліцензування, авторського права, митних процедур та географічних назв, цілого переліку виключень та ще багато чого цікавого). Крім того, до нього ще є додатки, які стосуються розмірів мит на окремі групи товарів, посилань на директиви ЄС.
Може скластись хибне враження, що вся Угода - це ЗВТ.
2. Проте головною складовою Угоди є невелика кількість статей, що складають правове підгрунтя для функціонування як ЗВТ так і безвізу і ще багато чого. Наприклад, при 5 Президентові України інтенсивно йшли перемовини про включення України до єдиного простору мобільного зв'язку. Простіше кажучи, про відсутність роумінгу на території ЄС для українських операторів. Зараз вирішення цього питання поставлене на паузу.
3. Так от, повертаючись у далекий 2013 рік. Головне занепокоєння наших північних сусідів викликали саме статті з розділів 2 та 3, які стосуються політичної асоціації, співробітництва та конвергенції у питаннях зовнішньої та безпекової політики, верховенства права, свободи та безпеки. Не маючи можливості апелювати до цих статей, бо це б виглядало як спроба позбавлення України можливостей долучитись до країн, де верховенство права та повага до людини є наріжним каменем існування держави, московити намагались довести, що Угода становить економічну загрозу для Московії, мотивуючи це відкритими ринками і митами.
Коли я виходила у 2013 році на Майдан, я чітко розуміла, що Московія буде робити все можливе, аби не дати імплементувати статті, пов'язані з військовим та політичним співробітництвом, безпекою, запобіганню тероризму, корупцією та встановленню верховенства права.
Як бачимо, свої плани через корисних ідіотів вона продовжує просувати і далі.
4. Варто усвідомити:
- виконання політичної частини Угоди потрібно не ЄС. Воно потрібно Україні, якщо вона хоче бути цивілізованою країною;
-без виконання Україною політичної частини Угоди не може бути мови про зону вільної торгівлі, безвіз, нормальні інвестиції, рух людей та капіталів та галузеве співробітництво;
- відмова від імплементації політичної частини Угоди в середньостроковій перспективі може призвести до припинення дії Асоціації України з ЄС;
- будь які спроби поставити виконання політичної частини Угоди на паузу або відмінити виконання повинні НЕГАЙНО ЗУПИНЯТИСЬ І МАКСИМАЛЬНО РОЗГОЛОШУВАТИСЬ. Ми можемо (і повинні
Якщо голова найбільшої фракції у Верховній Раді цього не розуміє - то він просто бовдур. Якщо розуміє - ворог. Третього, на жаль, не дано.
Наостанок хочу сказати, що Україна за право бути в клубі цивілізованих країн заплатила кров'ю найкращих українських синів і дочок. Життя Сліпака вартує всієї фракції СН вкупі з 95 кварталом. Тож не варто голові фракції витягати свій дітородний орган аби покласти його на засадничі принципи існування як самого ЄС, так і його Угоди з Україною.
P.S. Для тих, хто полінується найти повний текст Угоди, залишу свої улюблені статті (цікаво, виконання яких з них так намуляло пану Арахамії) :
Стаття 6
Діалог і співробітництво з питань внутрішніх реформ
Сторони співробітничають з метою забезпечення того, щоб їхня внутрішня політика ґрунтувалася на спільних для Сторін принципах, зокрема таких, як стабільність і дієвість демократичних інституцій, верховенство права та повага до прав людини і основоположних свобод, про які йдеться також у статті 14 цієї Угоди.
Стаття 7
Зовнішня та безпекова політика
1. Сторони повинні поглиблювати свій діалог і співробітництво та сприяти поступовій конвергенції у сфері зовнішньої та безпекової політики, у тому числі Спільної політики безпеки і оборони (СПБО), а також, зокрема, розглядати питання недопущення конфліктів та антикризового управління, регіональної стабільності, роззброєння, нерозповсюдження, контролю над озброєннями та експортом зброї, а також поліпшення взаємовигідного діалогу у космічній сфері. Співробітництво ґрунтуватиметься на спільних цінностях і спільних інтересах та спрямовуватиметься на посилення політичної конвергенції і ефективності, сприяння спільному політичному плануванню. Із цією метою Сторони використовуватимуть двосторонні, міжнародні і регіональні форуми.
2. Україна, ЄС та держави-члени підтверджують свою відданість принципам поваги до незалежності, суверенітету, територіальної цілісності та непорушності кордонів, як це визначено у Статуті ООН та Гельсінському заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі 1975 року, а також поширюють ці принципи у двосторонніх та багатосторонніх відносинах.
3. Сторони будуть вчасно та послідовно реагувати на спроби зашкодити цим принципам на всіх можливих рівнях політичного діалогу, передбачених у цій Угоді, зокрема на міністерському рівні.
Стаття 8
Міжнародний кримінальний суд
Сторони співробітничають з метою зміцнення миру та міжнародного правосуддя шляхом ратифікації та імплементації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС) 1998 року та пов’язаних з ним документів.
Стаття 14
Верховенство права та повага до прав людини і основоположних свобод
В рамках співробітництва у сфері юстиції, свободи та безпеки Сторони надають особливого значення утвердженню верховенства права та укріпленню інституцій усіх рівнів у сфері управління загалом та правоохоронних і судових органів зокрема. Співробітництво буде спрямоване, зокрема, на зміцнення судової влади, підвищення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості та боротьбу з корупцією. Співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки буде відбуватися на основі принципу поваги до прав людини та основоположних свобод.
Стаття 20
Боротьба з легалізацією (відмиванням) коштів та фінансуванням тероризму
Сторони співробітничають з метою запобігання та боротьби з легалізацією (відмиванням) коштів та фінансуванням тероризму. Із цією метою Сторони посилюють двостороннє та міжнародне співробітництво у цій сфері, зокрема співробітництво на оперативному рівні. Сторони забезпечують імплементацію відповідних міжнародних стандартів, зокрема стандартів Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму (FATF) та стандартів, рівнозначних тим, які були прийняті Союзом.
Стаття 22
Боротьба зі злочинністю та корупцією
1. Сторони співробітничають у боротьбі з кримінальною та незаконною організованою чи іншою діяльністю, а також з метою її попередження.
2. Таке співробітництво спрямовується на вирішення, inter alia, таких проблем:
a) незаконне переправлення через державний кордон нелегальних мігрантів, торгівля людьми і вогнепальною зброєю та незаконний обіг наркотиків;
b) контрабанда товарів;
c) економічні злочини, зокрема злочини у сфері оподаткування;
d) корупція як у приватному, так і в державному секторі;
e) підробка документів;
f) кіберзлочинність.
3. Сторони посилюють двостороннє, регіональне та міжнародне співробітництво у цій сфері, зокрема співробітництво із залученням Європолу. Сторони і надалі розвивають співробітництво, inter alia, стосовно:
a) обміну найкращими практиками, в тому числі щодо методик розслідування та криміналістичних досліджень,
b) обміну інформацією відповідно до існуючих правил,
c) посилення потенціалу, зокрема навчання та, у разі необхідності, обмін персоналом,
d) питань, пов’язаних із захистом свідків та жертв.
4. Сторони віддані ефективному виконанню Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року та трьох Протоколів до неї, Конвенції ООН проти корупції 2003 року та інших відповідних міжнародних документів.
Стаття 23
Співробітництво у боротьбі з тероризмом
1. Сторони домовились співробітничати з метою попередження та запобігання актам тероризму згідно з міжнародним правом, міжнародним правом щодо захисту прав людини, біженців та гуманітарним правом, а також відповідними нормативними та підзаконними актами Сторін. Зокрема, Сторони домовились співробітничати на основі повного виконання Резолюції Ради Безпеки ООН № 1373 2001 року, Глобальної контртерористичної стратегії ООН 2006 року та інших документів ООН, а також відповідних міжнародних конвенцій та документів.
2. Зокрема, Сторони реалізують ці домовленості шляхом:
a) обміну інформацією щодо терористичних угрупувань та організованих груп, які здійснюють їх підтримку,
b) обміну досвідом та інформацією про тенденції тероризму та стосовно засобів і способів боротьби з тероризмом, зокрема допомогу у технічній галузі та навчанні, та
c) обміну досвідом стосовно запобігання тероризму.
Обмін всією інформацією відбувається відповідно до міжнародного та національного права.
Стаття 24
Правове співробітництво
1. Сторони домовились надалі розвивати судове співробітництво у цивільних та кримінальних справах, повною мірою використовуючи відповідні міжнародні і двосторонні документи та ґрунтуючись на принципах юридичної визначеності і праві на справедливий суд.
2. Сторони домовилися розвивати подальше судове співробітництво між Україною та ЄС у цивільних справах на основі відповідних багатосторонніх правових документів, зокрема конвенцій Гаазької конференції з міжнародного приватного права у сферах міжнародного правового співробітництва, судового процесу, а також захисту дітей.
3. Стосовно судового співробітництва в кримінальних справах Сторони намагаються посилити взаємодію щодо взаємної правової допомоги та екстрадиції. Це включатиме, у разі необхідності, приєднання до відповідних міжнародних документів ООН та Ради Європи, зокрема Римського статуту Міжнародного кримінального суду 1998 року, та їх виконання, як зазначається у статті 8 цієї Угоди, а також більш тісне співробітництво з Євроюстом.
Стаття 474
Поступове наближення
Згідно із цілями цієї Угоди, встановленими у статті 1, Україна здійснюватиме поступове наближення свого законодавства до права ЄС відповідно до Додатків I-XLIV до цієї Угоди на основі зобов’язань, визначених у Розділах IV, V та VI цієї Угоди, а також відповідно до положень цих Додатків. Це положення не завдає шкоди будь-яким конкретним принципам і зобов’язанням стосовно нормативно-правового наближення відповідно до Розділу IV («Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею») цієї Угоди.
Стаття 475
Моніторинг
1. Моніторинг означає безперервну оцінку прогресу у виконанні і впровадженні всіх заходів, які охоплюються цією Угодою.
2. Моніторинг включає оцінку наближення законодавства України до права Європейського Союзу, як це визначено в цій Угоді, в тому числі аспекти виконання та впровадження. Сторони можуть здійснювати цю оцінку індивідуально або, у разі згоди, спільно. Для полегшення процесу оцінки Україна, за необхідності, звітує ЄС про прогрес у наближенні до завершення перехідних періодів, встановлених в цій Угоді. Процес звітності та оцінки, зокрема методи і періодичність оцінювання, буде враховувати конкретні методи, визначені в цій Угоді, або рішення інституційних органів, створених відповідно до цієї Угоди.
3. Моніторинг може включати роботу місій з перевірки на місцях за участю інститутів ЄС, органів і агентств, неурядових організацій, наглядових органів, незалежних експертів та, за необхідності, інших.
4. Результати заходів з моніторингу, у тому числі оцінки наближення відповідно до пункту 2 цієї статті, обговорюються у всіх відповідних органах, створених відповідно до цієї Угоди. Такі органи можуть приймати одностайно погоджені спільні рекомендації, які надаються Раді асоціації.
5. Якщо Сторони домовилися, що необхідні заходи, передбачені Розділом IV («Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею») цієї Угоди, вже виконані і наразі належним чином впроваджуються, Рада асоціації відповідно до повноважень, наданих їй згідно зі статтею 463 цієї Угоди, погоджується на подальше відкриття ринку, як визначено у Розділі IV («Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею») цієї Угоди.
6. Спільна рекомендація, зазначена у пункті 4 цієї статті, надана Раді асоціації, або неспроможність дійти згоди стосовно такої рекомендації, не є предметом вирішення спорів, як визначено в Розділі IV («Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею») цієї Угоди. Рішення, прийняте відповідним інституційним органом, або неприйняття рішення не є предметом вирішення спорів, як визначено в Розділі IV («Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею») цієї Угоди.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma