Постійні вимоги Кремля віддати територію Донбасу без бою — це фактично визнання Росією свого військового безсилля.
Сам факт того, що вимоги про виведення українських військ із Донбасу звучать уже так довго, свідчить про фактичне визнання поразки у військовій, ідеологічній та політичній компоненті так званої спеціальної військової операції. Росіяни розписалися у своєму безсиллі військовим шляхом розв’язати поставлені завдання. Водночас завдання не стратегічні, я говорю про так звану денацифікацію та демілітаризацію.
Таким чином, Москва прямо визнає, що за чотири роки війни, попри гігантські втрати у своїх військах, не змогла виконати жодної з умов, заявлених цілями війни. Тепер це загрожує розколом у самій РФ.
Російська Федерація на вищому представницькому рівні відкрито заявляє про те, що за чотири роки широкомасштабного вторгнення вони не змогли виконати навіть проміжний етап так званої спеціальної військової операції. А це повна окупація Луганської та Донецької областей. Тому вони змушені на даний момент іти на переговорний процес, прекрасно розуміючи, що подальший характер активної фази бойових дій може викликати, відповідно, ланцюгову реакцію всередині самої РФ, а саме — соціальні протести.
Саме це — головний страх диктатора Путіна та його найближчого оточення. Саме тому, зокрема, вони готові хоча б імітувати бажання досягнення миру.
Цього панічно боїться Путін. Причому, зауважте, за заявою його прессекретаря Пєскова, вони готові піти на заморожування лінії бойового зіткнення в Запорізькій та Херсонській областях. Це з усім тим, що ці області, згідно з указом російського диктатора, включені до складу країни-окупанта в межах їхніх адміністративних кордонів. Фактично вони йдуть на порушення своєї ж конституції, визнаючи безсилля на фронті. Вони розуміють, що ті втрати в особовому складі, які вони зараз несуть, дуже проблемно поповнити контрактниками, так званим спецконтингентом та іноземними найманцями.
Не виключаю, що на даний момент Росія готова піти на територіальний обмін, аби тільки припинити бойові дії. Це пов’язано зокрема і з важкою економічною ситуацією всередині країни-агресора.
Росіяни готові визнати те, що навіть успіхів тактичного рівня у них немає. І вже тому вони готові говорити про територіальний обмін. Тобто вони виводять підрозділи окупаційних військ із Харківської, Херсонської, Дніпропетровської областей. Далі лінія фронту у Херсонській, Запорізькій областях заморожується на умовах виведення Сил оборони України з Донецької.
Крім псевдополітичних цілей, однією з головних задач Москви є захоплення природних ресурсів Донбасу.
Ця війна має винятковий характер війни за ресурси. Це класичний варіант імперіалістичних війн. І РФ насамперед цікавлять не депресивні райони Донецької області. Їх цікавлять корисні копалини, які зосереджені на контрольованих Силами оборони України територіях. Йдеться насамперед про найбільші в Європі родовища сланцевого газу у районі Слов’янська. Саме розробка цих родовищ Україною спільно зі США в межах підписаних угод між країнами могла дати енергетичну незалежність Україні. Цього російська сторона не може допустити за жодних умов.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma