Очікуване сталося, і передумови були досить промовистими, так що мало хто здивувався. Епізод із зустріччю тепер добре тa логічно вписується в загальну картину: Трамп і його група від самого початку не мали наміру вести справедливі переговори щодо розв'язаної Путіним війни. Трамп не зробив жодної найменшої дії, яка б зашкодила Путіну та його війні, але вже встиг допомогти йому. І тепер, останній акт відкидає всі претензії. Трамп домовлявся з Путіним про вирішення його війни, а потім про розподіл прибутків.
Угоду нав'язують, продавлюють Україні. Реальний вибір для України полягав у тому, щоб подякувати Трампу за миттєве припинення вогню без реальних гарантій безпеки (вимога Путіна з 2022 року) або припинення допомоги. Український президент, мабуть, усвідомлював наслідки цього вибору і витягнув з зустрічі максимум користі.
Тепер про майбутній візит британського лідера Стармера до США. Щодо мети цієї поїздки, то, на мою думку, вона необхідна як шанс, можливо, останній, чітко і чесно розповісти американському народу про те, що стоїть на кону.
Чи може це змінити позицію Трампа щодо війни Путіна? Я так не думаю. Для таких людей як Трамп і Венс, міркування принципів і чесності, моралі взагалі мало що значать. Розрахунок в їхніх головах досить простий: їм потрібна підтримка, навіть часткова, від сильного європейського партнера, тим більше - учасника меморандуму. І ця підтримка прийде з пряником: позбавлення від тарифів. Мислення Трампа працює не складніше: тримайся нашої лінії, утримуйся від критики, і ти отримаєш цукерку. Спробуйте нас роздратувати - згадай, що сталося з Канадою та Україною.
Це буде моральним вибором і викликом для Стармера під час візиту: він може бути виправданий з будь-якої точки зору нормальності лише як платформа для донесення правди і застереження до американців. Але це саме те, що викличе невдоволення Трампа і, цілком ймовірно, наслідки.
Стармер не може не розуміти цього навіть зараз. І спостерігаючи за його вибором, ми зможемо багато чого дізнатися і зробити висновки про його справжню позицію та щирість.
Він може спробувати виконати свій обов'язок перед правдою, законом та нормальним майбутнім світу. Такий вибір був би гідним і необхідним.
Я вважаю набагато менш імовірною можливість того, що він суттєво змінить свою позицію щодо України, зокрема, щодо військової допомоги, від якої команда Трампа майже напевно намагатиметься переконати його відмовитися. Це не характерно для довгої британської традиції.
І останній логічний варіант - не сказати нічого суттєвого, використати лише загальні банальності про право та мир у тому ж тексті. Такий варіант є можливим, і це означало б послаблення позиції рішучості та опору злочинній агресії Путіна. Це б показало Трампу і його команді що Стармер боїться і прагне уникнути наслідків. Майже напевно, продемонструвавши таку слабкість він зіткнувся б з посиленим тиском щоби змусити його підкоритися позиції Трампа.
Можна повторити що ці міркування лежать на поверхні і аналізуються прямо зараз.
І, можливо, пов'язані з цим новини: Міністр освіти Великої Британії Бріджит Філліпсон заявила, що «Трамп має рацію коли запрошує Путіна за стіл переговорів» (BBC). Але ігри з диктаторами рідко закінчуються так як було задумано. Бріджит або не знала, або забула цей факт історії.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma