"Один зі сценаріїв є віддати територію. Це нечесно. Але заради миру, тимчасового миру, можливо, це може бути рішенням, тимчасовим", – сказав Кличко.
Не буду про логіку, не буду про історію. "Тимчасовому миру" України пішло вже друге сторіччя - з голодоморами та депортаціямі , але в деякі голови воно просто ні не входить. Значить нічим уже – і це факт, діагноз.
Цікавіше тут поспекулювати про причини. На мій погляд, почати треба з бабла: великого і серйозного, щонайменше на три покоління втомлених потреотів.
IQ звісно, теж суттєво. Але IQ й бабло це вже надійно.
Далі треба дивитися: уважно й досконально хто в яких колах і звідки мoжe підхопити мужньо стомлену мелодію.
Чи таки сам додумався, креативний геній?
Це може бути не маленька дивна подія, а дещо набагато більш серйознe: спробу ввести в український інформаційний простір ідею «відмови від територій в обмін на мир» - і на доволі високому, середньому рівні. Про що тут може йти мова? Запитайте заради інтересу самого генія - що він мав на увазі словами «тимчасова відмова»?
Не треба повторювати про припинення вогню - воно вже лежить на столі. Значить, йдеться про щось більше: про визнання Україною відмови від територій. Про угоду. Вона потрібна Путіну. Вона потрібна Трампу. І ось хтось прямо відразу ж викочує ідею в інформаційний простір України. Просто збіг?
Як бачиться простаку - чи кому ще, вгадаймо - ідея такої «угоди»? "Відмовляємося від Запоріжжя, але тільки на сім місяців"? Від Криму, на п'ять чи десять років?
Для кого можуть прокотити такі наївні фокуси? Варіантів не багато - і всі з них Україна вже вивчила всіма частинами тіла.
Дивитимемося: уважно.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma