Коли ми маємо справу з серйозними, важливими та екзистенційними питаннями, завжди варто – ні, може бути важливо, критично, та визначально – дивитися не на слова, а на їх значення.
Це не довга аналітична стаття, а скоріше нагадування про те, що слова мають значення — і ми маємо дивитись на них, на значення, яке стоїть за словами на папері. Чому? Тому що в реальності саме значення визначають хід подій, а не слова на папері. Цього Україна навчилася — знову ж таки, не з аналізу чи навіть просто здорового глузду, а з власного болісного досвіду.
Отже, без зайвих зволікань - до слів та значень.
Перше слово: «Гарантії». Що це означає? Давайте подивимося. Україна має такі гарантії: сім міжнародних договорів, підписаних і ратифікованих. Гарантія суверенітету і територіальної цілісності, меморандум. Статут ООН. Це дев'ять. Давайте подивимося, чи є ще якісь гарантії? І як вони пов'язані зі значенням, тобто з реальністю?
Цей короткий виклад підводить нас до суті питання: чи потрібні Україні додаткові гарантії, документи з підписами? Або ж реальна та фактична оборона, з військами на землі та винищувачами в небі? Що саме? Хто не бачить, що це просто різні речі, слова та значення? Тож, що саме? Яка "гарантія" може стати реальною та фактичною обороною, коли це може знадобитися, можливо, вже завтра?
Я не буду намагатися відповісти, але ми, Україна, маємо знати та думати про це. Що саме? Яке саме?
Друге слово: «Запевнення» ("Reassurances")
Звісно, запевнення — це завжди добре, і воно навіть трохи нагадує «гарантії». Але знову ж таки, ми просто не можемо зупинитися на цьому — саме тому, що наші попередники так і зробили, і можнa подивіться до чого це нас привело.
Це знову ж таки не випадковість, не прокляття - і навіть не доля. Просто слова мають значення, а дії та вибір – наслідки. І забуваючи про це, ми зазвичай платимо ціну, іноді незначну, а іноді – аж до катастрофічної. Зрозуміло? Отже, слова мають значення, а вибір – наслідки.
І це підводить нас до значення цього слова, «запевнення». Гаразд, можливо, у нас будуть якісь берці на землі, можливо, навіть літаки. Але повернемося до значення: що (будуть) вони робити (якщо) ні - коли? Бачите різницю - чи не краще подумати про це ЗАРАЗ, ніж тоді?
Знову це просте запитання приводить нас до висновку що слово без змісту є, власне, марним та безглуздим.
Якщо «запевнення» швидко зникнуть або плакатимуть та ховатимуться, то що таке «запевнення» додадуть до того, що ми вже маємо в реальності? А якщо вони будуть тут щоб захищати та боротися, то ми повинні це побачити — в реальності, не тільки на папері. Ця різниця може мати вирішальне значення. Чи не так?
Наступне слово: «Мирнa угода».
Звичайно, воно вам потрібне. Воно потрібне всім... ось тільки слова мають значення, а значення означають реальність. Японія живе без «мирної угоди» вже вісімдесят (так, саме 80) років — і подивіться, що з цього вийшло. А Україна має: дев'ять угод (включаючи дві Мінськи) тa один меморандум. Можливо, ще одна стане щасливою?
Що таке «угода»? Кому вона потрібна? Чому? Що вона дає нам - а не комусь іншому? Всі ці питання означають, що ми дивимося не на слова, а на їх значення. І це добре, чи не так? Хоча б тому що: скільки «угод» без змісту, не підкріплених жодною реальністю вже є в України? Чи потрібна їй ще одна?
Чи означають «гарантії» тa призводять до «захисту»: на цій землі, зараз, у цій реальності? I запевнення? I «угоди»? Це не просто питання, що витають у повітрі — це питання майбутнього країни, як це було в 1994 і 2002 роках. Слова мають значення. А значення перетворюються на реальність та майбутнє.
Хто дає «гарантії»? Що за ними стоїть? Яка ймовірність того що вони будуть реалізовані коли це буде потрібно, або ж зв'язок обірветься, а плани зміняться в одну мить? Ми маємо думати про це зараз - aдже ціною безтурботної та необдуманої безвідповідальності може стати самe майбутнє. Щоб побачити це нам потрібні жодні окуляри або аргументи.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma