Enigma Enigma

Вячеслав Ковтун

2025-09-06 16:55:24 eye-2 545   — comment 0

Віра на роздоріжжі: чи зможе ПЦУ зберегти моральний авторитет у воєнний час?

4 вересня 2025 року в місті Чортків, що на Тернопільщині, відзначали одразу дві події: 503-річчя міста та 120-річчя храму Покрову Пресвятої Богородиці. Участь у святковій літургії взяв Предстоятель Православної Церкви України митрополит Епіфаній разом із архієреями Нестором та Павлом. Проте замість духовного піднесення, захід викликав хвилю обурення серед громадськості через одну скандальну фігуру.

Архієпископ під прицілом: хто такий Тихон?

До співслужіння приєднався архієпископ Тернопільський і Бучацький Тихон (у миру — Тарас Петренюк). Його поява у високому духовному колі викликала подив і тривогу — в медіа й громадському просторі вже не перший рік циркулюють звинувачення у його зв’язках із криміналітетом, а також наявності паспорта «ДНР» — терористичної структури, офіційно визнаної незаконною в Україні.

Канонічна глухота: чому Церква мовчить?

Згідно з канонами Церкви, єпископ має бути «непорочним у житті та вірі». Якщо інформація про зв’язки з терористичними формуваннями чи кримінальне минуле підтверджується — така особа має бути усунена від служіння. Проте Священний Синод мовчить. Так само не коментують ситуацію й у Державній службі з етнополітики та свободи совісті. А митрополит Епіфаній дозволив співслужіння, що багатьма було сприйнято як мовчазне схвалення.

Удар по довірі: наслідки «компромісів»

У час війни Церква — не просто інститут віри. Вона формує моральний і стратегічний каркас нації. І коли в її лавах з’являються персонажі зі сумнівною репутацією, це має серйозні наслідки:

— Пропаганда ворога отримує нові аргументи для дискредитації українських інституцій;

— Міжнародні партнери ставлять під сумнів щирість реформ у релігійній сфері;

— Віряни втрачають довіру до духовенства і Церкви як такої.

Мовчання — це теж вибір

Чи справді мовчання — це нейтралітет? У часи війни мовчання набуває нової форми — співучасті. І поки Православна Церква України не дає чіткої відповіді на питання про відповідність Тихона канонічним вимогам, моральна позиція Церкви виглядає дедалі слабшою.

Війна не терпить напівтонів. І Церква, як ніколи, потребує моральної ясності. Бо компроміси з репутаційно токсичними фігурами — це не шлях до єдності, а крок до руйнації довіри.

Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma