Як уже обговорювалося, протистояння України і країни-агресора за всіма ознаками вступило у вирішальну фазу. Ми не будемо вдаватися в обговорення можливостей та гіпотез, а постараємося дотримуватися тільки фактичних подій і послідовних логічних висновків із важливою інформацією та/або наслідками.
Ось один такий вислів сьогодні. Вам не здалося у ньому ніщо дивним?
"Українська правда" (B. Зеленський в інтерв'ю Associated Press):
Пряма мова: "Він (Путін – ред.) точно буде боятись прямих перемовин з нами. Я думаю, що для нього в його голові це його програш, його слабкість. Він буде боятися цього, тому він буде робити все, щоб показати – оці старі його наративи – що це війна Заходу і Росії.
Факт: існує чітко виражена позиція України про те що жодні прямі переговори з країною-агресором неможливі до повної деокупації всіх територій України.
Про що тут йдеться? Як ми позначили, ми не будемо розкидатися припущеннями та гіпотезами, а обмежимося лише фактами та логічними висновками.
Логічний висновок: для патріотичної адміністрації країни за відсутності зовнішнього тиску немає сенсу, логічного чи практичного в такій зміні позиції.
Доказ: переговори за недосягнутої здатності стримувати ворога, тобто з позиції слабкості, можуть йти тільки про поступки ворогові за тимчасове припинення воєнних дій. Поки стримування не стане фактом не буде іншого виходу крім низки послідовних поступок, без обмеження в часі.
Другий аргумент: у позиції країни-агресора не змінилося нічого. Нічого не змінилося, за фактом і в позиції нової американської адміністрації. Повідомлень про нову допомогу, нові озброєння немає. Превентивний вираз, навіть віддалені натяки на можливість зміни позиції можна розуміти й інтерпретувати логічно тільки як вираз позиції слабкості України.
Це доводить логічний висновок вище: для патріотичної адміністрації України за повної свободи рішень у подібній заяві немає жодного сенсу; і крім цього, вони завдають реальної шкоди позиції країни.
Це залишає дві можливості.
Перша, що адміністрація не є цілком вільною - тиск уже почався і він йде у напрямку "усадження за стіл" для чого і знадобилася б зміна офіційно заявленої позиції. У цьому випадку може йтися про складну гру: отримати максимум необхідного за мінімум шкоди. За ясного розуміння що оскільки тиск погрозами припинення допомоги став уже фактом (у цьому варіанті), то її фактичне припинення, у разі якщо Україна відмовиться від «примусу до миру за рахунок поступок», припинення допомоги може стати реальним. Місця для наївності тут немає а час є суворо обмеженим. Говорити про це треба відкрито тому що вірити на слово, в компетенцію тощо тут, на жаль, нема кому.
Про можливість такого варіанту свідчить умовна мова фрази і те, що вона сказана в інтерв'ю закордонному джерелу. Tипа висловився про можливість компромісу публічно. Галочку поставлено.
Але є ще й інший варіант, відкидати який в Україні без серйозних причин було б наївно і навіть ризиковано. Справа в тому, що варіант швидких переговорів, до і без досягнення надійної можливості стримування повністю збігався б з інтересами «оманської групи» в разі реальності такого варіанту. Це дозволило б їй швидко перестрибнути на вибори з надією виграти їх на хвилі радості від «миру» і займатися подальшим цементуванням влади. Така можливість, на жаль, залишається реальною, тому потрібно уважно стежити за подальшим розвитком подій.
Таким чином, як і було заявлено, проаналізована заява дає реальну і важливу інформацію про стан подій. Або серйозний тиск, поки ще в м'яко дипломатичній формі, але згадаймо часові рамки: 100 днів, уже почався. Або «оманська група» починає грати на випередження подій, розраховуючи подати, у відповідний момент, «залізне» виправдання XXX.YY що «не було іншого виходу». Стежимо за подіями й аналізуємо їх фактично, логічно й цілком об'єктивно.
Кінець першого випуску. Продовження слідує.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma