Що в голові у Путіна, треба питати у медиків, які його обстежують. Росія може готуватися як до вторгнення на територію України, так і шантажувати Захід та тримати в постійному напруженні українців. Будь-які дії Росії можуть переслідувати кілька цілей та бути елементами якогось сценарію.
Таке скупчення військ може зіграти кілька ролей. Перше – це шантаж і Заходу, і України, аби змусити піти на відомі поступки: перемовини з «ЛДНР», спроби переконати Захід відмовитися від тих прерогатив НАТО, що були набуті після 1997 року і загалом визнати сфери впливу Росії. По-друге, є таке поняття як «привчання до загрози». Коли ти кілька разів зреагував на якусь загрозливу дію, яка не відбулася, то вважаєш, що і наступного разу вона також не збудеться. А може і збутися, але ти вже будеш до цього не готовим. І третій сценарій – підготовка до силового варіанту. Військові живуть за принципом: якщо існує вірогідність якоїсь загрози, вони мають бути до неї готовими. Але щодо того, що насправді в голові у Путіна, треба звертатися до кремлівських медиків, які його обстежують.
Армія Білорусі перетворюється на приватну військову компанію Лукашенка на службі та утриманні РФ. Такою є плата за карт-бланш Кремля на дії білоруського правителя всередині країни. Лукашенко радо підігрує у підвищенні напруги Кремлю. З благословення Москви Лукашенко залишається узурпатором влади, може прийняти нову конституцію, може незаконно переслідувати своїх співгромадян. Але це не суверенітет.
Більше схоже на особливий статус кадировської Чечні у складі Росії. Зі "своїми" роби, як Кадиров, що хочеш, але на свободу у виборі зовнішніх ворогів та друзів не претендуй. Жодної тобі більше багатовекторності. Невипадково ж Лукашенко, який раніше тісно співпрацював в енергетиці та інших сферах економіки з Україною, тепер публічно говорить про можливу участь у війні проти неї на боці Росії.
Він явно готовий прислужити. Буде наказ із Кремля - цілком може відправити танки на Київ. Або білорусів до Сирії, про що, до речі, вже підписана угода, нехай навіть формально йдеться про "гуманітарну" місію. Чи хоче насправді Лукашенко грати для Росії роль "тарана" проти України чи навіть НАТО? Іноді здається, що у своїй активності він прикидається навіть неадекватнішим, ніж є насправді. Раптом Кремль злякається такої непередбачуваності та відмовиться від його послуг?
Але навіть якщо Лукашенко вибрав таку тактику, поки що він тільки дедалі глибше грузне в російському павутинні як герої Джозефа Геллера у "Пастці-22". Саме там пряма заява про власне божевілля одночасно давала право демобілізуватися, і підтверджувала, що боєць повністю в здоровому глузді. А якщо здоровий, значить, йди і воюй за інтереси Росії - чи то в Україні, чи в Сирії. На перший погляд, білоруський режим остаточно втратив суб'єктність, слідуючи у фарватері пропаганди РФ (у тому числі – і ретранслюючи кремлівську дезінформацію щодо можливості нападу України на Білорусь).
Кремлівська пропаганда посилено формує з України образ ворога, агресора, котрий готує напад на Росію та/або на дружню їй Білорусь. Водночас кремлівські медіа звинувачують НАТО та США у мілітаризації та насиченні озброєнням периметра Росії та Білорусі, а також у створенні військового угруповання проти Союзної держави.
Цим обґрунтовується основний наратив про військову загрозу з боку "колективного Заходу" та необхідність у відповідь вибудовувати спільну оборону. Лукашенко підігрує цій пропаганді, роблячи заяви про міфічні групи українських радикалів. А білоруське МЗС звинуватило українську владу в мовчазному потуранні "масовій участі активістів білоруської екстремістської опозиції під символікою білоруських колабораціоністів і прислужників Третього рейху в націоналістичному марші.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma