Вона це - мова. Українська. По всім фронтам. Якось я не зчувся як мова мене заполонила скрізь. Ось і в телефоні. Відкрив а там "Налаштування"... Які ще нах налаштування як має бути ,звичне - Настройни? Так ні ж,сам поставив. Ніхто не змушував.
Оберіть,будь ласка , мову спілкування,каже нам різна х-ня. Неначе це так важливо. Але ж - важливо. Стало. Вже. Раніше я не задумувався,- язик та й годі. А зараз вже думаю по іншому - Який ще ,нах, язик? Мова. Тільки мова. Рідненька. Своя.
Та шлях до неї був не скорим. Пів століття. З того самого часу ,як кляті комуняки в мене її поселили. Як бацилу. Бацили бувають різні,шкідливі та корисні. Та діти цього не розуміють,не задумуючись розмовляють тією мовою що їм пропонують в школі. Так і я,колись, прийшовши до сільської бібліотеки,взяв купу книжок , різних. Пригодницьких тощо, та й читав собі тихенько щоб вроки не вчити. Там були в основному українські книжки. Дяка Богу. Так я й полюбив нашу мову.
Як і свою дружину. Саме так. Вона захоплювалася читанням та читає як кулемент. (я навпаки-кожне слово можу тричі перечитувати ,вдумуючись, чи спам'ятовуючи - що воно було)?) , і багато на мові. Теж з мого села. Любила Дімарова читати. Усією сім'єю. А потім сміються всі переказуючи одне одному. Мені це дуже подобалось. Що дружина саме на мові любила читати та переповідати. Брат навпаки. Виїхав у Сибір,за СРСР, та й там осів. Страждає. Нема з ким по душам погомоніти. Вони,навіть наш борщ не насипають,як ми, а ...наливають. Жах. Мова то є все. Я його по трохи привчаю - тільки нашою з ним розмовляю. Бачу й він береться. Але важко. Савік,ось, наче й не дурень але -пнеться з останніх сил,не вміє,мовою розмовляти. Євреї мудрі. Відразу переходять на мову нового суспільства. Та не усим то вдається.
Так ось. Про школу. Дяка СРСР, мову я вивчив,завдяки комуністам та КПРС. Царська росія мову не признавала. Тому -цілком природньо,було б чекати від головорізів-Більшовиків, заборону мови та усих мов на теренах бувшої імперії. Як це робили румуни. В нас на селі - румунські вчителі били різками за розмови НЕ румунською. Щоб швидше вчили.
Уявіть радість людей коли нова влада - Рад, не просто дозволила вчити та розмовляти рідною мовою а ще й основні предмети ми вивчали на мові нашіх батьків та ще й за не знання нам двійки ставили!
Якось в армії,до лав якої я потрапив,згодом- сиділи ми на кухні чистили катроплю. Було це в далекій Удмуртії. Місцеві там,до речі, розмовляли - удмурдською. Толерантно? Ото ж. Тюрма народів,кажете? Ога. Турма-неволя. (сміх в залі.трохи поватую)). Так ось сидимо ми в кухні,чистимо картоплю, і зібралися там всі з України. Слобожанщина та одещина. Якось, не змовляючись всі перейшли на вкраїнську, - А давайте на нашій,хтось сказав, розмовляти. О, то було приємно. Дійсно. Хоча ніхто тоді й не помітив цього. Ніхто ж не забороняв. Тому і не помітили.
Тому ,мову не можна -силоміць. Щоб не було спротиву душі. Душа сама має - всмоктати мову ,звикнути, а потім -сама попросить- А подай ка мне ,на десерт, нємного,мовою порозмовляти. Уж больно она хороша. Певучая. Ось так має бути.
Має бути так що ти САМ,в налаштуваннях - обираєш мову спілкування - саме українську. Бо приємно. Бо рідна.
Я багато працював з людьми. Виключно - російською. До сих пір це вважається , в нашіх краях, що російська то є мова ділова та крута, але - як тільки я вловлював в співбесідника нотки мови -я миттю переходив на неї і бачив там своє. Людина теж розслаблювалася та починала стрекотати. Бачучи свого. Це не погано. Не ознака залежності від язика. Згодом поясню чому.
Мову я полюбив в дитинстві. Читаючи книжечки про Пеппі Довгопанчоху ,як вона пила "каву з тістечками" я сходив слюнями ,не знаючи що вона за кава така,бо ми всі пили -какао. Але це так описувалося що я пам'ятаю до сих пір той смак.
Потім було ще купа книжок українською. "Тореадори з Васюківки" тощо. Саме тоді я й почав писати,як міг, на вільну тему,краще в класі,оповідання. Саме - мовою. Бо смакувало.
Тому - не можна примушувати до того що й так є добре. Це як насильно нацупити діаманти на дружину,знаючи що вона їх любить. Але насилля -відштовхне,природньо, - дух протирічча,що в нас живе усих. Викинуті гроші.
Навпаки. Вона має манити. Має бути - мовою еліт. Вже є. Вже - приїздивши в село, ті хто хоче себе показати - причетним до системи - розмовляє українською-вказуючи на статус,мовляв - я з владних кабінетів, мовою розмовляю,а не якимось суржиком ,як ви.
Це стало модно. Вже. Звісно - без тиску не обійшлося. Звісно - не бува так що воно саме десь візьметься. Але в демократії важливо вибудовувати баланси.
Моя донька,в дитинстві, геть малою, полюбляла пиво. Я лікаючись з дивної звички,дитини, висміював її звичку,так що вона потім різко перестала , й до тепер не куштує спиртного взагалі. Звісно це дух протирічча,який,спочатку проявлявся по одному а потім - по іншому. Характер. Вся в батька.
Так і мій дядько відучив свого малого сина їсти яйця, бо той,щоб якось виокремитись від інших-жер,як не в себе , яйця. Й казав - Дай ще. Дядько був не глупий хохол,смикнув у чому справа й ...наварив цілу каструлю. Поклав на стіл - їж ,синку.
Синок попоїв трохи, потім ще, потім знов, і встає... А дядько йому каже - та їж вже, наварив же! Куди їх ? - Та ні,відповідає, я вже не можу... З тих самих пір, постарівши, більше ніколи до яєць і не приторкнувся. Огидив.
Тому я не хочу зщоб хтось так само - ригав нашою мовою. Вона того не заслуговує. Діамантами не нехтують. Їх просять.Самі. Шукають. Благають.
- А давайте погомонимо нашою,мовою,мають казати росіяни - українського походження. От тоді я і скажу - Слава Україні! Змогли.
Як зараз кажу - Слава КПРС. За нашу рідну мову. Як би не вона,не партія, мови б я не знгав би. Та й ви усі,теж. Будемо відвертими.
І це не ватизм. Не заклики до зближення з росією. Це правда. Звісно що є і погане. Багато. Проте НЕ визнання корисного та гарного, не робить нас сильніщими. Навпаки. Боягузами та брехунами. Самими собі.
То ж - коли відкриєте нового гаджета чи програму,де буде вибір мови, не соромтеся. Оберіть зручніщу. До якої душа лежить. Я обрав - українську. Не відразу. Вже два роки я пишу українською. До того - пятнадцять - російською в мережі, і тільки зараз, поволі, я переходжу на мову. То там то сям, то тоді то тоді, то Вінду то програму, я обираю мову. І то не скрізь. Де зручно. Це правдиво.
Так і кіно. Одні кіна дивлюсь я виключно російською. А інші не переварюю на рос.мові. Ті що нам створили в Україні. Їх безліч. Просто так звикли.
Я зараз передивляюся усі кіна часів СРСР. Російською. Смакую. Аніськіна зараз дивлюсь. Усі детективи, про шпигунів. Класика. Та не навиджу про війну. Часів СРСР и росії. Не можу. Путін приніс нам війну. Війна це смерть. Цей розкол - назавжди. Ніякі кіна його не склеють.
Але відмовлятися від власної епохи, від долі,що нас спіткала, насильно переводити на мову всіх та все, це така ж дурня,як би кремль,більшовики, КПРС, нас би перевели всіх на російську.
Все є звичка. Звички формуються з часом. Повільно та неповоротно.
Мені дуже приємно чути,десь в черзі, в російськомовному місті, як молоді батьки, розмовляючи з дитиною російською, зненацька переходять на чисту українську - бо дитина вже не розуміє - що написано на оголошенні - російською.
Це добре коли батьки цьому не противляться та терпляче пояснюють дитині що воно таке написано там -якоюсь російською.
А є і навпаки, розлючені батьки,можуть вчити дитину - ненавидіти мову бо її насильно прививають їм,батькам, змушуючи робити те що не довподоби-саме їм,до чого душа не лежить. Тому треба тут бути толерантними та терплячими. Розуміти що насильно милим не будеш. Йти іншим шляхом.
Наприклад я б увів знижки на кіно чи каву в україномовних закладах. Це -півсвідомість.
Або - доплачував за розмови українською. Люди зрозуміють що їх поважають ,як особистість але мають їх навчити мови.
Головне тут час. Метод окунання рулить. По Фрейду. Одна інфа витісняється іншою. Якщо не переборщити та не викликати зворотній рефлекс.
Головний мій месидж,що я хотів сказати - мова має стати модньою. А не вимушеною. Щоб молодь ,перед початком розмови - запитувала - Ви розмовляєте українською? Ні? Тоді давайте російською, за ради - Вас.
Відповідь буде очевидна- Я не дуже гарно вмію але спробую,допоможіть мені,будь ласка, не такий я вже й тупий(тупа),щоб не освоїти мову моєї країни. Дякую.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma