Схоже на епізод з дешевої комедії з яким чомусь все частіше простежуються паралелі в нашій реальності: "ой тримайте мене люди добрі, так хочу миру", від агресивного маніяка у розпалі вбивчого ражу.
Деякі втім повторюють, і з вигляду принаймні цілком серйозно але сьогодні це не про них (можна помітити втім що сьогодні, вісімдесят років тa три покоління після останнього епізоду з ними все, остаточно і досконало ясно. Ні, немає ніяких інших варіантів і не може бути жодних сумнівів).
У Раші протести вже сплескують регулярно, з різних приводів та причин. Невдоволення війною наростає не тільки в розмовах пошепки, а й у підпалах військкоматів. Воно показно готується до війни на роки, але насправді режим добре знає що ресурс часу в нього є обмеженим. Вибори доведеться вкрасти, і це підніме градус невдоволення ще на рівень чи два. У якийсь момент безпросвітність та страх підштовхнуть якусь частину російського суспільства за межі де вже все одно і після все вже відомо з історії. Російський злочинний режим це знає; він працює наполегливо і багато, не шкодує нічого щоб відсунути цю межу тому що на кону стоїть саме його існування та продовження: але вона існує та проведена в реальності.
Це робить його дії дуже прозорими: палити ресурси та гарматне м'ясо в надії, що світ, і противник прийме блеф за реальність і погодиться припинити опір на вигідних режиму умовах, які він зміг би продати своєму населенню як хоча б обмежену "перемогу".
Це, до речі, не прогнози та припущення, а вже прямо з новин: Xло пропонувало США переговори про завершення війни.
Відомі навіть деталі: в ідеалі режиму бажано було б принести хоча б тимчасове "перемир'я" до виборів. Цей варіант мабуть зривається. Наступна риса на яку будуть робитися ставки це вибори в США, тобто по суті; весь рік. Чи вистачить Росії ресурсів навіть на цей період: це вже неоднозначно. Іржавого заліза та гарматного м'яса може вистачити, але виключати можливість виникнення протестів після вкрадених виборів уже не можна. На мій погляд, цей висновок ґрунтується на недавніх фактах, не просто приємні слова для підтримки оптимізму.
Це визначає вступні на перспективу цього року: противник тисне всім, що зможе набрати для створення видимості неможливості перемоги над ним та примусу України до псевдо-миpу на невигідних умовах.
Але шлях до української перемоги існує, і не лише в словах і промовах: це було доведено за два роки цієї війни, і за десять, починаючи з 2014 року. Україна повинна стояти, нищити ворога, завдати йому болючих ударів тa поразок доти, доки вбивча лють ворога не вичерпається і не зміниться байдужістю та апатією.
Так було. Так буде. Але до цього дня треба простояти, на лінії та зі зброєю. І ось тут полягає виклик та задачa. Вони полягають у тому що перемога може і має бути досягнута українським народом, суспільством: не одними владою, урядом, гетьманами, а механізмів для цього, для організації та фокусування уваги та сил суспільства на питання необхідне та критичне для всіх, за роки напівсовкової напівдемократії створено не було.
Перемогу не вийде переслати, переадресувати комусь кудись і піти в розслаблення або виживання, кому як. Як реформи, боротьбу з корупцією, забезпечення незалежності все це не вийшло: ще жодного разу! на папері та формальними пертурбаціями. Але вона цілком може стати ціною розслабленості, некомпетентності, байдужості та крадькуватості. Oт так вже справді було.
Отже, що потрібно для того, щоб Україна вистояла, боролася і перемогла у довгій та виснажливій боротьбі? Йдеться не про заклики, поради та директиви, а про очевидні речі.
- Україна потребує захисників, мотивованих, готових стояти на своєму та перемогти жорстокого і безжального ворога.
- Україні знадобляться ресурси: все, що необхідно для перемоги над ворогом, і не в блаженному далекому майбутньому, а сьогодні, на нульовій лінії.
- І Україні знадобляться організаційні, координаційні та виконавчі здібності для того, щоб це сталося. Ті, яки на 101% і 110% зосереджені та віддані справі забезпечення потреб перемоги, а не набиванню кишень за першої ж нагоди.
Дивіться, але все це у нас вже начебто є! Значить перемога вже в кишені?
Читайте уважно тa порівнюйте: не слова, а те, що є в реальності і там де воно потрібне, і сьогодні: з тим, що потрібно для перемоги. Чи є між ними повний збіг? Це відповідь, і не треба її плутати зі словами та надіями. Вчора це було безглуздо, а сьогодні і завтра, може реально коштувати майбутньoгo.
Офіс планує мільйони дронів у прекрасному далеко, але чи є сьогодні достатньо всіх і всім кому воно потрібне? Активіст проводити збори і прославився на країну, але: чи є сьогодні достатньо всіх і всім кому воно потрібне?
Між офісом та активістом, радісними та впевненими хто відповість на просте запитання, йдучи на третій рік війни за існування нації?
"Без очищення департаменту від корупціонерів буде важко здійснювати ефективні закупівлі зброї"
Ідучи на третій рік війни загадуємо: скільки ще знадобиться на "очищення": стільки ж; десять; може тридцять? Але, з іншого боку, чому тридцять? Хтось обіцяв, що за тридцять воно буде вже точно? І чи схвалить суд? Пост-полу чи три чверті совковий "суд", у воєнний час тому що раніше реформи ну ніяк не дійшли були набагато важливіші питання... напевно. А якщо не схвалить а відновить тоді що: все з початку, і знову? У воєнний час, з нуля? Часу, бабла та ресурсів на суди вистачить точно, тa ще й на перемогу залишиться?
Різниця зрозуміла? Між сподіваюся було щось таке десь (на папері) але треба пошукати; або ось воно тут, дивіться. Це не те саме, теж уже видно? І незалежність на папері не повинна дорівнювати реальній. І суди. Тоді продовжуйте скрізь та як це потрібно. Бо залишається повторити ще раз: простого, гарантованого та автоматичного шляху звідси і до перемоги може не існує. Переслати власність і відповідальність за перемогу комусь кудись і десь там, знову не вийде. І ще одна спроба, і кола, і століття не дадуть відповіді на цей виклик та іспит Часу.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma