У 2014 році матрос запасу Дмитро Захарчук зробив непростий вибір і сказав своє вагоме слово у вирі сучасної історії. А ми зустріли його тепер, у 2020, під час нагородження відзнакою 128 Окремої гірсько-штурмової бригади «Срібний едельвейс».
– Я здоровий тренований чоловік. Просто спостерігати, як починається військова агресія проти нашої держави не міг. Тому пішов у військкомат. Сказав: «чого ви про мене забули?» В принципі, вони зраділи. Відповіли: «Добре». Трохи почекав звичайно, мене забрали не в той же день, але незадовго. Третього серпня потрапив у 128-му бригаду. Бригада якраз розгорталася.
– Розкажіть про Дебальцеве.
– Дебальцеве – це місце, де я отримав безцінний життєвий досвід, зустрів добрих друзів і справжніх людей, яких дуже поважаю. На жаль, втратив декількох товаришів. Близьких товаришів.
– У яких населених пунктах воювали?
– Рідкодуб, Нетішине, Кальміус, Кам’янка, Єленівка. У мене майже жодної подряпини.
– Що можете сказати про ворога?
– Ворог гине так само, як і всі інші. Там немає ніяких «магічних прибульців». Зате були люди, які чомусь носили з собою російські паспорти. У них всіх при собі «військові квитки «ДНР», але деякі чомусь брали разом з «військовим квитком ДНР» ще паспорти громадянина РФ. Потім ходили чутки, що вони таким чином готуються здатися в полон, адже росіян, на думку ворога легше обмінюють. Точно я не знаю, чи це так, але в декого із бійців та офіцерів ворога, які потрапляли в полон, дійсно були російські паспорти. Росіяни від місцевих сєпарів сильно відрізнялися. І амуніцією, і навченістю.
– У чому секрет стійкості, Вашої та побратимів?
– Сила волі і мотивація. Це наша земля. Ми українці. Наша держава 300 років здобуває собі незалежність, – то треба нарешті це зробити.
Спілкувався Володимир Патола
Фото автора
Закарпатський ЛегіонСухопутні війська ЗС УкраїниЗбройні Сили України Іван Петренко Styletinfo
#війна #ато #піхота #час_героїв
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma