Архієпископ Тихон Петранюк небезпідставно звинувачується у фінансових махінаціях і підпалі церкви, ставлячи під сумнів моральність церковних лідерів ПЦУ
Церковна ієрархія та її зв’язки з кримінальним світом завжди привертали увагу суспільства. Останнім часом українська громадськість стала свідком скандальних подій, пов’язаних з діючим архієреєм Тернопільщини. Справа архієпископа Тихона (в миру Петранюка Тараса Івановича), який відзеркалив у собі образ глибокого внутрішнього розколу між моральними та духовними цінностями (дивіться біографію).
На перший погляд, Тихон Петранюк мав майже ідеальне резюме для служіння в церкві. За християнськими канонами, його багаторічний досвід навчання та служіння мав би забезпечити йому повагу та авторитет серед вірян. Проте шлях його чернецтва був переплетений зі скупченням сумнівних подій.
Справа Тихона Петранюка призвела до серйозних наслідків для нього самого і для цілого церковного устрою. Від підпалу церкви у Луганську до звинувачень у фінансових махінаціях – його історія підкреслює негативний вплив, який може мати відсутність моральних цінностей у вищих посадових осіб церкви. Цей приклад замовчування та сліпого ігнорування проблеми, підкреслює важливість ретельної перевірки кандидатів на архієрейські посади та зміцнення внутрішнього контролю системи в середині церковних структур.
Відсутність етичних норм і моральних цінностей у вищих посадових осіб церковної ієрархії призводить до втрати довіри вірян і навіть до розколу в православних громадах. Тому важливо, щоб церковні лідери виявляли себе як приклад моральності та приклад до наслідування, щоб зберігати довіру і підтримку вірян.
В ідеалі, відповідальність за подібні випадки повинна бути не лише церковною, але й цивільною. Зловживання довірою та фінансові махінації мають бути піддані ретельному розслідуванню та призвести до відповідальності правопорушника перед законом. У випадку з Тихоном Петранюком – Предстоятель Епіфаній добре обізнаний про діяльність під прикриттям церкви «проблемних архієреїв», але не може нічого вдіяти, адже в ПЦУ за п’ять років так і не створено орган, що повинен розглядати такого роду справи – тобто церковний суд.
А з іншого боку кримінальні порушення не є канонічним злочином, а винятково належать до кримінального права – себто такими ганебними випадками повинні займатись правоохоронні органи. Однак тут вже інша карусель набирає обертів, коли Тихона Петранюка вперто не помічають ані працівники СБУ, ані прокуратура, ані поліція, бо Його Високопреосвященство керуючий Тернопільсько-Бучацькою єпархією, як представник ПЦУ є недоторканим. Він все тих же правоохоронців нашої Держави освячує, відспівує, нагороджує орденами від імені того ж Предстоятеля – при цьому на словах публічно вболіває і за Україну, і за військовослужбовців.
Автокефальна Українська Православна Церква (ПЦУ), як і будь-яка інша релігійна організація, повинна дотримуватися високих стандартів моральності та канонічних традицій.
Загальноприйнятою ідеєю в християнстві є віра в спасіння через покаяння і виправлення помилок. Проте, коли особа, яка посідає високий духовний сан, порушує закони та коїть вчинки, які суперечать його архієрейській та чернечій присязі, власним обіцянкам і моральним принципам, то це стає вже проблемою, особливо у контексті церковного лідерства. Випадок архієпископа Тихона Петранюка, що поєднує служіння в архієрейському сані зі схемами кримінального характеру, став об’єктом глибокого роздуму навколо стовпа віри в житті сучасного світу.
«Досягнення» Тихона у кримінальній галузі, численні обвинувачення у фінансових махінаціях, розпродаж церковного майна, земель, борги на сотні тисяч доларів – все це порушило репутацію і довіру до нього як духовного лідера.
На сторінці ФБ Тернопільсько-Бучацької єпархії кримінальний архієрей Тихон Петранюк урочисто звітує про візит на парафію, звершення хіротоній та вимовляє слова вчення, яке, до прикладу, він 9 червня виголошував у Неділю про сліпого.
Вчення про сліпих у християнстві дає можливість розглянути питання внутрішнього «сліпого» стану, коли людина втрачає свою духовну відданість і моральний компас через пристрасть до земних благ. У випадку Тихона Петранюка, здавалося б, високий духовний статус не захистив його від падіння у спокусу матеріальних користей і маніпуляцій.
Наслідки такої церковної політики можуть бути надзвичайно серйозними. Втрата довіри прихильників, звинувачення в порушенні моральних принципів, а також кримінальні переслідування можуть змусити церкву втратити свою авторитетність та вплив у суспільстві. Крім того, це може вразити довіру до інших духовних лідерів і релігійних інституцій, що мають важливе значення для сприйняття моральних цінностей та духовних норм. Прості люди-віряни змінюються, сьогодні час мобільності, штучного інтелекту та інтернету, а тому – «Той, хто має очі – побачить; той, хто має вуха – почує; той, хто має відкрите серце – відчує».
Усі ці аспекти відображають необхідність чесності, змін та моральної сміливості серед духовних лідерів. Цінності, на яких ґрунтується віра, мають бути втілені в діях і словах, щоб зберігати довіру та авторитет серед вірян автокефальної Української Православної Церкви (ПЦУ).
Православна Церква України має небезпідставні амбіції отримати визнання серед світового православ’я, але це може бути суттєво ускладнено, коли архієреї цієї церкви обвинувачуються у кримінальних провадженнях, співпрацюють з ворожими угрупованнями, є геями і при цьому беруть участь у державних та церковних заходах на рівні з Предстоятелем Помісної Церкви. Ці факти порушують довіру до церковних лідерів та можуть негативно вплинути на сприйняття української церкви як морального та духовного авторитету як в Україні, так і в світі.
Джерело: Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma