Хочете дізнатися про добу новітньої української руїни та про автора, якого ще оголосять Святим українського естетичного небуття? Тоді вам точно сюди, де завершується "харківська" трилогія, розпочатоа в попередніх книжках документальної прози "Rепортаж" та "Від Благбаза до Монмартру".
Отже, родинні апокрифи й історичні сюжети, закордонні мандри й літературне життя переказані автором книги "Вважайте мене Студебекером" в стилі метафізичного реалізму, що межує з художнім вимислом, гумором, сарказмом та ще безліччю жанрових ознак нашого рідного декадансу.
Водночас, як нагадує рецензентка в "Українській Літературній газеті", це густа автобіографічна проза, в якій автору доводиться продиратися чагарями Історії, шукаючи власну нішу й гідність через внутрішні, не-родинні сенси, хапатися за гілку літературних асоціацій, які ведуть в лабіринти дитячого й інтимного – автентика перевіряється, так би мовити, суто тілесним. Невипадковою тут постає історія про Пітера Пена, чиї дівчатка виросли, а він залишився безтурботним підлітком. Так підключається мотив транзитності любовних географій. І в застиглій пантомімі пам’яті можна роздивитися силуети колишніх дружин, як і топосів, їм приналежних – Харків, Донецьк, Париж... Нова книжка в певному сенсі розвиває мотиви попередньої в тому ж жанрі - "У задзеркаллі 1910-1930-х років", ідучи ще далі – в 1940-1960-і. Оскільки автор народився пізніше, то його "непершість" в ряду родини й історії очевидна. Він зовсім маленький у цьому контексті родинних вощаних фігур. А також в контексті глобальної цитати".
Загалом короткі оповідки, структуровані у відповідних розділах за жанром (література, мандри, кохання) і часом (дев’яності й двотисячні роки), складаються у строкату поліфонію життя, наче скалки в дитячому "калейдоскопі". Але читацька реакція на все це діло цілком "доросла".
"Я читав книгу ІБТ, як захопливий детектив, де Автор виконує роль слідчого і вбивці водночас, - дізнаємося ми з відгуків на обкладинці. - Це як поезія в прозі. Почитайте його тексти, і Ви плакатимете від радости, що він у нас таки є – цей дивакувато-відразливий ІБТ, сей геніальний самоїд. Я не виокремлюю жодних матеріалів цієї книги – вона однаково сильна в своєму божевільному бажанні відкусити власного хвоста... Сього Нарциса доби новітньої української руїни ми ще оголосимо Святим українського естетичного небуття…"
Придбати книжку можна тут:
Ігор Бондар-Терещенко. Вважайте мене Студебекером. – К.: Друкарський двір Олега Федорова, 2025
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma