1. Республіканці у палаті представників продовжують затягувати розгляд військової допомоги Україні під різними незрозумілими приводами.
2. Американський журналіст, шанувальник Трампа Такер Карлсон був помічений у Москві на балеті у Великому театрі. Можлива мета візиту: інтерв'ю з диктатором під ордером на арешт міжнародного кримінального суду Путіним.
3. У цей самий час у медіа прориваються спекуляції та міркування на тему розколу у вищому керівництві України.
Це просто такі цікаві збіги?
Тупий зв'язок простежується тут моментально: "допомога Україні неефективна і йде в пісок. Треба шукати альтернативні можливості". А ось же дивіться, готовність Xлa до "миру"! Який приємний сюрприз.
Такі чудові збіги бувають тільки в дитячих розповідках. Питання: хто їм підіграє тa створює для них тло в Україні?
З якою метою?
Яку несуть відповідальність за всі наслідки?
Апдейт: сьогодні (інтерв'ю італійській пресі) ми знаємо, хто взяв на себе відповідальність за ці хвилі. Може ще не з чиєїсь подачі і звідки, але простота тa некомпетентність у ключові моменти історії не відрізняються нічим від повної відповідальності за всі наслідки. Здати та перевести її не буде кому.
Це зовсім не веселі збіги. І це не циркове шоу псевдо-реформ по веселому колу, а боротьба за виживання нації. Хтось ще не зрозумів: або просто не знає різниці?
Дуже схожі кола проходила країна кожну і всі попередні спроби здобути незалежність. Жарти та дешеві шоу у цьому питанні закінчувалися в історії стабільно погано: не раз (і не два), трагедіями та сумними піснями. Якщо громадяни країни не візьмуть відповідальності за перемогу і майбутнє країни, то ніхто не обіцяв кращого результату цього разу. За бали КВHу майбутнє не дається. Щоб отримати інший результат, треба почати робити необхідну роботу по іншому.
Громадянське суспільство України має зібратися та вирішити, прямо зараз: чекати і відкладати нічого, як серйозно, відповідально, демократично та по дорослому взяти на себе відповідальність за українську перемогу та довести її до результату.
Звичайний український підхід: переслати рішення та відповідальність за ключові рішення куди-небудь далеко, на село дідусеві й чекати результату не принесе в цьому разі нічого окрім вічного, вже навіть не трагічного, а просто понурого й тупого кола навколо совкового болота.
Це коло може бути останнім. Час не гарантує нікому нічого, "нема переводу" це приказка, але є Кубань, Донбас, Тува і може бути ще багато чого. Повернення надій та енергії доведеться чекати десятиліття чи сторіччя. Героїзм та жертви будуть заздалегідь. Зрозумійте, озирніться назад, згадайте про що йдеться, що вирішується в цей час.
Ворог закатає все до бетону та асфальту, до Чечні та Туви, майданів більше не буде, іншої такої помилки він собі не дозволить. Кому це щe не зрозуміло? Які тут можуть бути ігри? Грати в якісь глибокодумні гри на цьому фоні в очікуванні або в щирій вірі в перемогу само собою, автоматично тa по дефолту, перекладанням якихось паперів на столі та посланнями в телевізорі може бути прирівняна до безвідповідальності вищої, історичної спроби причини якої: слабкість; бездумність; або щось похмуріше вже не так важливі.
Про це на жаль, настав час говорити відкрито. Вибори та рішення мають бути зроблені та прийняті у ці дні, щоб забезпечити майбутнє української перемоги. Перемогу в цій війні не буде досягнуто "перезавантаженнями" на папері та квнівськими шоу. Цей супротивник зовсім інший.
Часу на це не відпущено без міри. Вікно можливостей для переходу в майбутнє закриється і все може закінчитися черговим безглуздо-трагічним фарсом.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma